Certain Circles: The Outoftimers

У журналі “Князь Ігор” колись була стаття про компанію Valve, яка, попри свою геніальність, патологічно не здатна дотримуватися бодай якихось більш-менш чітких термінів у створенні своїх продуктів. Це здається природоною ознакою для різного роду невизнаних і навіть дуже визнаних геніїв, але коли вам доводиться з такими “позачасними” людьми мати справу в роботі, нездатність узгодити графіки стає просто нестерпною.

Кролик постійно спізнюється, але він хоча би поспішає
Кролик постійно спізнюється, але він хоча би поспішає

У мене серед не зовсім чужих і навіть досить близьких людей накопичилося багато таких, що ніби живуть у іншому часовому вимірі. І ні, справа геть не обов’язково у перевантаженості їхнього графіка.

Це люди, які можуть на повному серйозі думати, що сьогодні неділя, хоча насправді вівторок. Вони часто “випадають” із комунікації – до них не можна додзвонитися, усі адресовані їм листи та смс зникають безслідно, і навіть якщо вони офіційно “онлайн” у чаті чи скайпі, то ой не факт, що вони якось відреагують на ваші повідомлення. Вони можуть спізнитися на годину або взагалі не приїхати на заздалегідь заплановану зустріч і навіть не повідомити, що так вирішили. Вони украй рідко перепрошують за таку поведінку. Дехто не тільки не перепрошує, але свято певен, що так і треба, і це всі інші люди лузери, бо не можуть їх “спіймати”.

Причини такого “випадання” у паралельний часовий простір різні. У когось дійсно багато справ і хворобливе неуміння відмовлятися бодай від якоїсь із них, як наслідок – замала увага до кожної окремої справи. У когось це гранична нездатність концентруватися в силу об’єктивних і суб’єктивних обставин. У когось корінь проблеми – в “творчому характері”, це саме ті люди, які справді думають, що бути режисером – це тільки замотуватися в шарф і скиглити про неможливість “працювати у таких умовах”.

Але сучасне життя зволікань не прощає нікому. Навіть якщо ваші зволікання продиктовані чужою повільністю. Час летить швидко, а тому нескладно зрозуміти, чому контакти з “Позачасними” за найпершої нагоди рвуться.

Спілкування з ними здебільшого тримається на межі різкого “З мене годі! Ти – утілення безвідповідальності! Прощавай!” …Але все ж таки, є речі, через які ми стали друзями in the first place. І у цих людей просто мають бути певні видатні таланти, інакше би вони давно повиздихували з голоду, правда? Ось тому спілкування продовжується, а з ним і намагання робити спільні проекти.

Але кожна маленька деталь, яка робиться спільно, робиться через дикі нерви: щоби добитися від позачасного “генія” виконання узгодженої роботи, треба заспамити його нагадуваннями і, ймовірно, пару разів поскандалити (чого я робити не люблю). І лише усвідомлення того, що самотужки все це робити легше не буде, утримує від сакраментального “З мене годі…”.

Кожен живе у своєму темпоритмі, і до цього, напевно, варто спокійно ставитися. Але це зовсім не означає, що з будь-ким будь-хто може успішно співпрацювати чи взагалі спілкуватися, тому варто було би трошки просіяти свої “певні кола”. Хай навіть замість різких і сакраментальних фраз будуть спокійні і фактологічні. Єдина проблема – щоби ці фрази сказати, ще треба додзвонитися…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s