Інтелігентний “Телеміст” Києва з Харковом

Між Києвом і Харковом відбувся Skype-Телеміст.

Харків’яни. Лівіше – Євромайдан, праворуч – Антимайдан.

Харків був представлений майже десятком різних колоритних особистостей – інтелігенції та активістів. Серед них були як прихильники Євромайдану, так і антимайданівці. Обидві сторони украй виважено пояснювали свої позиції та переповідали власну картину подій. Але про це – далі.

Київ представили троє могилянців: Ваш-Покірний-Слуга від журналістів, філософ Олексій Здоров (якому глибока дяка за отримане приміщення) та політолог Олександр Ковальонок.

Із запланованих тем ми встигли обговорити лише третину, оскільки за вікнами приміщення, де збиралися наші харківські колеги розпочався мітинг і їх попросили залишити будівлю. Але все ж таки, ми спромоглися дізнатися думку Харкова з багатьох приводів.

Передовсім поспілкувалися про Геннадія Кернеса.

Всі учасники телемосту від Харкова водночас висловили негатив до свого мера, але визнали, що замах на нього вносить у місто смуту і дестабілізацію.

Євген Кривочупрін, історик і прибічник Антимайдану, зазначив, що абсолютно всі громадсько активні харків’яни вважають Кернеса або зрадником, або ворогом, а тому дивно, як він весь цей час лишався при владі. Люцина Хворост, україномовна поетеса, сказала, що “Кернес тримає носа, як флюгер, але він є гарантом принаймні позірної, відносної стабільності”.

Харків’яни навели декілька поширених версій щодо того, що саме відбулося із мером Харкова. По-перше, у всіх викликає здивування перевезення Кернеса до Ізраїля, враховуючи його складний стан, така подорож видається ризикованою і в цілому підштовхує до думки, що він просто втік з України (після перельоту Кернеса до Ізраїля з нього зняли домашній арешт). По-друге, харків’яни навели низку загадкових обставин замаху на Кернеса: в деяких ЗМІ інформація про замах з’явилася дуже рано, інші сайти розповсюджували інформацію про смерть мера, хоча всі офіційні джерела заявляли про те, що він живий. Люди припускають, що це могла бути заздалегідь спланована провокація аби дзеркально повторити історію із Олександром Музичком. По-третє, є думки, що Кернесу мстяться його кримінальні конкуренти, які намагаються замаскувати свої розборки під політичний умисел.

Євген Левін від КУН та поетеса Люцина Хворост.

Євромайдан та Антимайдан Харкова по-різному дивляться навіть на дату початку протистояння.

Євромайданівці розглядають протистояння в контексті загальноукраїнських подій і починають свою історію з 24 грудня, коли активіста Пилипця було побито в центрі Харкова. Антимайдан називає початком протистояння 22-23 лютого, коли незгодні з новою владою харків’яни вийшли на площу Свободи і побачили обмальованого свастиками Леніна.

До речі, про Леніна пані Хворост зазначила, що його знесення у Харкові загрожує харківському метро, тому продовження традиції “ленінопаду” конкретно в їхньому місті є утрудненим.

Хоча для нас, незвиклих киян, було дивовижно бачити україномовних харківських євромайданівців, представники Антимайдану цікавили нас аж ніяк не менше. Щодо них варто зробити декілька пояснень.

1. Як стверджує Кривочупрін, Антимайдан не є однорідним. “10 березня Антимайдан розпався на низку малих слабких організацій, яких об’єднує тільки незгода з новою владою в Києві“, – говорить історик. Поет Олександр Стадник на підтвердження цього нагадує про незгоду антимайданівців із вивішенням прапору РФ над місцевою радою. “Коли підняли прапор, перше запитання було “Навіщо?”, це очевидна провокація“, – говорить Стадник.
2. Більшість Антимайдану вважає себе українцями, але вважають себе такими за громадянством. Вони відкидають звинувачення у сепаратизмі, заявляють, що не прагнуть відділення від України, але й не сприймають української самоідентифікації у тому вигляді, яку пропонує західна Україна.
3. Однією з головних мотивацій Антимайдану є страх націоналістів (принаймні у мене склалося таке враження). Приводом виходу на вулицю для багатьох антимайданівців став штурм будівлі проросійської організації “Оплот” у ніч на перше березня. Євген Левін, член КУН, стверджує, що штурмом клубу “Оплоту” займалися такі організації, як “Соціал-національна асамблея” та “Патріот України”. Обидві організації кунівець назвав нацистськими і зазначив, що інші українські націоналісти їх не сприймають.

Цікаво, що термін оренди клубу у “Оплота” спливав саме 1 березня і вони все рівно звідти мали з’їхати. Також цікаво, що Аваков підписав амністію одному з лідерів “Патріота України” незадовго до згаданого штурму.

Деякі загальні висновки і зауваження

Головний висновок – ловити треба не стільки російських зелених чоловічків, скільки “оплотівців” та нацистів. СНА, Патріот України і Оплот чимось мені дуже нагадують могилянських лівих і правих, які із задоволенням та ідеологічним екстазом сварилися між собою, постійно шкодячи іміджу університету. Те саме і тут, тільки ці хлопці руйнують суспільну єдність. Для мене гіперочевидно, що згадані організації, якщо і не співпрацюють одне з одним, то напевне працюють кожна окремо на російський уряд. За їхньої відсутності примирення Євомайдану і Антимайдану виглядає в рази легшим та ймовірнішим.

Безумовно, слід враховувати, що ми спілкувалися із найпрогресивнішими представниками обох сторін конфлікту, тому висновок може бути трошки занадто оптимістичним. Але сам факт, що євромайданівці та антимайданівці Харкова здатні разом сісти і поговорити одне з одним вихованіше, ніж це відбувається на шоу Шустера – украй позитивний.

Антон Бондарєв – ведучий харківської сторони і троє могилянців у кадрі 🙂

Новий телеміст

Те, що ми не все встигли, і сама цікавість розмови заохочують нас планувати подальші телемости. Наступний із них відбудеться після 12 травня.

Наступного разу ми детальніше обговоримо ставлення харків’ян до Росії, явище харківського націоналізму, спробуємо продовжити пошуки шляхів порозуміння в Харкові та в усій Україні.

Запрошуємо до участі всіх охочих!