Ким я хочу бути?

Смішно і сумно бути людиною, для якої найбільша проблема життя упирається в дитяче запитання. Але так воно по факту і є.

Уявіть, що частина доріг - це залізниці, а частина - грунтовки. І побільше перехресть і розгалужень. І на сотні миль навколо жодних населених пунктів. Десь так я уявляю своє життя зараз.
Уявіть, що частина доріг – це залізниці, а частина – грунтовки. І побільше перехресть і розгалужень. І на сотні миль навколо жодних населених пунктів. Десь так я уявляю своє життя зараз.

Задоволення від роботи і максимально можлива ефективність на ній визначається вашою мотивацією. Ні, не у вульгарному сенсі “позитивного мислення”, а в сенсі вашої особистої схильності. До чого лежить ваша душа – тим і займайтеся, інакше ви навряд чи досягнете кар’єрних висот і щастя в житті. Але ось тут і починається справжня проблема: запитання “А ким я хочу бути?”.

Цього року я поставив собі за головну стратегічну мету зрозуміти, чим я хочу займатися найближчі років 15 свого життя. Пройшло п’ять місяців і ще сім попереду. За цей час я зробив досить об’ємний, але поки що безструктурний підсумок всього того, чого я досяг за все своє життя. Також я створив банк ідей та окреслив можливі шляхи подальшого розвитку на основі своїх ідей та на основі свого досвіду. Але вибудувати з усього цього адекватну “дорожню карту” поки що не видається можливим – в силу низки різнокаліберних проблем.

Проблема №1. Все і зразу

Я приблизно однаково хотів би мати власну піар-компанію та студію з розробки ігор. І це тільки два із п’яти можливих шляхів. У кожного з них є свої вади і переваги, і сказати, що один із шляхів переважає… в принципі, можливо, але не настільки, щоби одразу відмовитися від решти варіантів чи гарантовано обрати певний шлях як магістральний.

І тут я вперше визнаю, що відеоігри мені психологічно у чомусь нашкодили. У відеоіграх можна встигнути зробити все – жоден квест не відбудеться без вашої участі, а проходження сюжетних ліній у всіх гільдіях одразу – лише питання бажання. В реальному житті все складніше, але на підсвідомому рівні я цю істину довго ігнорував. Обрати щось таки доведеться, бо усього по-нормальному не встигнути.

Проблема №2. Обмежені можливості

Втім, який би шлях я не обрав, я не можу сам собі гарантувати, що займатимуся ним ґрунтовно в найближчому майбутньому. Чому? Бо я маю зобов’язання. І взагалі, Фуко казав про себе піклуватися.

“Займайтеся тим, що вам цікаво, і забудьте про гроші” – це звучить круто, але в реальному житті це геть не завжди можливо (без голодної смерті, голодної смерті рідних, життя на вулиці, продажу власних органів на чорному ринку тощо). Із моїх п’яти шляхів лише три передбачають якийсь відносно стабільний заробіток.

Саме цей фактор мене часто змушує задумуватися, чи взагалі правильну я обрав для себе освіту, чи не варто йти на якісь іще курси і починати абсолютно нову кар’єру із абсолютного нуля. Іноді це стимул розвиватися, а іноді – спокуса узятися за ще одну справу, яка шкодитиме концентрації.

Проблема №3. Суперечність між досвідом та ідеями

Те, що мені справді хотілося би створити, часто не має ніякого “коріння” у моєму послужному списку. Скажімо, у мене є одразу декілька ідей для письменництва, проте мій попередній досвід тут украй скромний, а літературні гуртки, з якими я стикався, у мене не викликали бажання до них долучатися. Тобто ідеї-то є, але база для їхньої реалізації практично відсутня.

Іноді є зворотна ситуація, коли досвід є, але я не бачу в ньому перспективи для себе. Це великою мірою стосується церкви – брати участь у житті громади я хотів би і надалі, але цілком очевидно, що пастором я ніколи не стану.

Найгірше тут, що багато з тих речей, якими я займаюся зараз, не мають тісного зв’язку із жодним із моїх потенційних шляхів. Скажімо, я редактор – усім редакторам редактор. Немає такого виду тексту, який би я не редагував, але чим це мені конкретно допоможе і чи є у такої форми діяльності перспектива – вельми не очевидно.

, , ,

Для ясності уточню, що я зараз не жалівся на життя. Описаний вище стан – цілковито моя проблема і я повинен навчитися її долати, хоча це не скасовує бажаності дружньої поради.

Читайте також: 

Нещасне покоління Y

Advertisements

2 thoughts on “Ким я хочу бути?

  1. Учора перед сном прочитав цей пост. А зранку встав – і перша ж думка була теж про цей пост. Подумалося, що головне для людини – це зберегти свою цілісність. Тобто цілісність свого “я”. Звичайно, в ідеалі ця цілісність забезпечується, коли справа, якою займаєшся в житті, відповідає покликанню, талантам, навичкам, інтересам тощо. Але все ж це може і не буде запорукою “цілісності”. В першу чергу варто прагнути віднайти мир у собі, щоб “безпосередніше” говорити зі своїм серцем і розумом, без зайвих “шумів”. І це може сприяти цілісності у соціальному значенні, у значенні професії та заробітку.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s