15 речей, які варто і які не слід робити при спілкуванні

Ми живемо у страшний час, коли елементарні правила ввічливості почали постити у всіляких переліках на кшталт “15 речей, які не варто говорити вагітній жінці/фанатам “Зоряних воєн”/вашому босу”. Із цих 15-ти пунктів десять краще взагалі нікому ніколи не говорити. І це нібито очевидно. Але для багатьох насправді ні.

Такі списки складаються знову і знову, і здається, пишуться таки не даремно. Людям варто вчитися ввічливості заново. Тому ось моя версія про п’ятнадцять правил сучасного етикету.

1. Починайте розмову з початку. Люди не мислять із вами в унісон. Принаймні, не всі. Навіть у ділових колах, де з діалогів часто викидаються формальності етикету, прийнято ну хоча би сказати, з якого приводу ти прийшов/дзвониш/пишеш.

2. Не доводьте власну крутість. Впливовість/успішність/освіченість – це ті речі, наявність яких доводити не потрібно. Вони або є і проявляються ненав’язливо, самі по собі, або відсутні і їх заміняють дешеві понти. Якщо ваші понти проваляться, ви станете посміховиськом, якщо будуть успішними – у людей виникне запитання “А що ви тут взагалі робите? Чи не час вам на літак до Брюсселя? Там уже вся Велика Сімка зібралися, тільки вас і чекають”.

3. Справляйте приємне враження. Пам’ятайте, вас оцінюють по тому, які емоції з вами асоціюються. Зазвичай приємне враження справляють люди із добрим почуттям гумору, здатні вислухати і зрозуміти, підбадьорити і змотивувати, елегантно уникнути конфлікту, цікаво розповісти про щось, люди, які вміють долати труднощі. Натомість снобізм, сарказм та цинізм частіше справляють гнітюче враження. Та і цих речей у світі вже так багато, що навряд чи ними когось іще можна вразити.

4. Слухайте співрозмовника. Не додумуйте за співрозмовника того, що він вам не говорив! У суперечці відповідайте на аргументи іншої сторони, а не на те, з чим вони у вас асоціюються. Особливо це актуально для онлайн-листування, де ви не бачите міміки та не чуєте інтонацій співрозмовника. Навіть якщо для вас його аргументи здаються маразмом – краще пояснити, чому ви так вважаєте, ніж вести автономні діалоги у вашій голові з вашими уявними друзями.

5. Чітко формулюйте думки. Люди не завжди знаходяться із вами “на одній хвилі”. Для них у ваших думках є багато неочевидного. Особливо це стосується робочих моментів. У країні хабарництва і кумівства усі звикли говорити натяками, але завдання “піди зроби то не знаю шо” так і буде виконано. Щоби й ваші слова не були витрактувані у асоціативний спосіб, конкретизуйте, що саме, коли саме, де саме ви хочете і яке воно має бути.

6. Не чіпляйтеся до дрібниць. Коли замість обговорення теми починається обсмоктування інтонацій, граматики чи якихось інших деталей “форми” – це глухий кут розмови. Старайтеся концентруватися на суті, навіть якщо ваш співрозмовник хамло і не виконує більшості перелічених тут правил. Інакше, ви просто марнуєте свій і чужий час.

7. Не відволікайтеся в ході розмови. Передусім, сховайте смартфон/айфон/патіфон у кишеню. Побавитися із ним ви зможете і вдома, і в транспорті, і взагалі будь-коли. Поговорити із людиною наживо ви зможете тільки зараз – за оті півгодини, які вона виділила для зустрічі зі свого (імовірно, напруженого) графіку.

8. Відповідайте на листи. Якщо це не спам і не реклама, то значить вас достатньою мірою цінують, аби до вас принаймні звертатися. Втім… декілька епізодів ігнору і ставлення зміниться. І не треба казати, що лист загубився серед інших – це вас показує як людину, що нездатна навести лад навіть у своїй електронній скриньці.

9. Дякуйте. Щиро. За все добре, що для вас роблять.

10. Тримайте адекватну дистанцію. Навіть із рідними і друзями. Навіть із екстравертами. Не лізьте до людей у душу без запрошення. Не нав’язуйтеся зі своїм добром, коли вас не просять. Не рипайтеся розпитувати про чиїсь інтимні переживання. Поважайте приватний простір.

11. Не насміхайтеся із чужої біди. Бо ми вже не у школі. Думаєте, це очевидно? Для багатьох людей аж ніяк.

12. Не робіть висновків про людину на основі одного факту. Знову ж таки, не додумуйте фактів, про які ви нічого не знаєте. Ви не пройшли через ті випробування, через які пройшли інші люди. Про більшість цих випробувань ви, найімовірніше, ніколи і не дізнаєтеся. Тому перш ніж таврувати когось, хоча би спробуйте розібратися.

13. Не вчіть людину жити. Принаймні доти, доки вона сама вас про це не попросить, або доки ви не станете жертвою “системних помилок” цієї людини. І навіть тоді – спершу подумайте, чи ви самі справді робите краще ті речі, яких ви збираєтеся вчити інших. І також, пам’ятайте, що люди – різні і вони мають право такими бути. Хлопчики не зобов’язані грати у футбол просто тому, що вони хлопчики. Якщо у “ваші часи” усі все робили певним чином, це ще не означає, що вся планета до Кінця Світу зобов’язана робити так само. Повинні бути якісь іще аргументи, окрім того, що “так робили завжди”, щоби ви мали моральне право нав’язувати свою практику іншим.

14. Не принижуйте. Якщо критикуєте – критикуйте не людину, а її вчинок. Якщо вчинок систематичний – критикуйте практику. Якщо практика продиктована переконаннями – критикуйте переконання, але не людину. Доводячи людині, що вона лайно і невдаха, і нічого не варта, ви нічого хорошого ні для кого не доб’єтеся. І якщо вже дійшло до критики – старайтеся критикувати непублічно. Публічна критика не лише створює додатковий тиск на жертву, але і змушує свідків займати сторону, що в кінцевому рахунку створює проблеми усім.

15. “Грайте” чесно. Не поводьтеся, як Путін. Уникайте проектування власних прогріхів на інших людей. Найгірше, що може трапитися в розмові, це коли людина завдає образи, а потім говорить із позиції жертви. Кричить і, коли ви самі вже зриваєтеся на крик, обурюється, чого це ви кричите. Це гранично гіпертупо. У такому спорі неможливо довести, хто першим почав, бо, як мінімум, одна сторона вже “живе своїм життям”. Не будьте такими людьми. Уникайте таких людей.

Advertisements

5 thoughts on “15 речей, які варто і які не слід робити при спілкуванні

  1. а я тут із офтопом залізу: мене завжди цікавило, чи можна сказати людині (якщо це звісно не твій друг з пільонок чи щось таке), якщо у неї щось не впорядку із виглядом – птічка напудила, помада розмазалась, гудзик відірвався і т.д., якщо вона сама цього не помічає.

    особисто мене завжди дратує, коли мені не кажуть, що в мене розмазалася туш (таке часто буває під кінець дня, коли вона трохи осипається під очі).

    1. Гадаю, це варто узгоджувати індивідуально і, справді, тільки з близькими друзями. Я вдячний, коли мені кажуть, що щось не так, але тільки у тих випадках, коли це можна виправити на ходу. А якщо це якийсь недолік, який є, але виправити його не можна, то я лише хвилюватимуся. Припускаю, що десь так мислять інші.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s