В моєму будинку також відключили гарячу воду (хоча він довго тримався) і ось ми придивляємося до бойлерів та подумуємо про встановлення металопластикових вікон у кімнаті.

Багато хто через відключення води скаржиться, яка ця влада погана. Справді, в Києві чимало проблем – украй непослідовна боротьба з МАФами, раптові припадки боротьби із забудовою на околицях (а не в історичному центрі), нічогонеробіння з проблемою маршруток, нічогонеробіння з проблемою парковок… З того, що нам обіцялося, дуже мало що виконується. Але відсутність гарячої води – найменша із цих бід. Біда в тому, що деякі люди поставилися до цієї проблеми як до найбільшої.

По-перше, чи ви забули, як минулого року стара влада намагалася ввести захмарні штрафи за автономне опалення? Зараз все з точністю до навпаки, люди мають нагоду, щонайменше, отримати власну гарячу воду, що і по грошах, і по енергозатратності значно вигідніше, ніж централізована корупційна гаряча вода, яка до потрапляння у кран “зігріває” цілий світ і вілли багатьох комунальних чинушів. Серед моїх знайомих є ті, хто ще задовго до революції, маючи в будинку гарячу воду, ставили бойлер, бо так виходило дешевше платити.

Окрім того, з бойлерами уже багато років живе значна частина України, яка не хоче миритися із погодинним постачанням гарячої води. Провінціалів, звісно, треба погудити за їхнє злорадство над киянами, бо це смердить рашизмом. Але і киянам не варто бути інфантильними.

Найважливіше, слід усвідомити, що без певних жертв нам ніколи не стати незалежними від Росії, ніколи не “жити по-новому”. Скажімо, бюрократію та корупцію не подолати, якщо не пожертвувати десятками тисяч робочих місць державних службовців. З газом щось подібне – ми не позбавимося путінського ярма, доки не навчимося економити природні ресурси. Країнам Балтії свого часу довелося померзнути цілу зиму, щоби справді відділитися від Радянського Союзу. І нічого, як бачите, не замерзли тоді, а зараз живуть краще за нас, хоча економічний потенціал у них помітно скромніший.

Взагалі, я схильний вважати, що 90% наших проблем викликані надто тривалим життям за принципом “ліж би нє била вайни”. В сенсі, що ми схильні погодитися на корупцію та низький рівень життя, аби тільки не довелося воювати (в будь-якому сенсі) за свої права та інтереси. Так було принаймні до Євромайдану. Ми були схильні погодитися на “дешевий” газ і терпіти тиск Росії, аби тільки не “воювати”. Тепер доводиться воювати вже без лапок, по-справжньому. Проте, як писав Микола Макіавеллі, війни не можна уникнути, її можна лише відстрочити – до більшої користі вашого супротивника (читай: до ще більш кривавої війни). От і виходить, що ми тепер споживаємо наслідки того, що ніхто не проводив за 20 років ні модернізації, ні шокотерапії. Ніхто не боровся із патерналізмом, усі з усім погоджувалися і поводилися так, ніби ми зможемо підвищувати пенсії до Другого Пришестя. Якщо й далі будемо сподіватися, що всі наші проблеми за нас будуть вирішені, що не доведеться нічим жертвувати, то ще років за 5 досидимося  і до голодомору нового, і до повної окупації країни.

Тому купіть бойлер і зробіть собі маленьку децентралізацію.

Advertisements