Спасибо жителям Донбасса / Спасите жителей Дамбаса

У мене вдома регулярно точаться суперечки на тему, чи східняки такі самі нормальні люди, як і всі інші, а чи вони злі ідіоти, через яких відбуваються всі нинішні проблеми нашого народу. Суперечки ведуться між дружиною та мамою відповідно. Я стараюся триматися осторонь.

Donbass

Тримаюся осторонь, бо це не та ситуація, де взагалі можна казати однозначно. Жителі Донбасу переживають неймовірну кризу в усіх аспектах їхнього життя, тому до них треба ставитися з терпінням і повагою. З іншого боку, вони справді несуть тягар відповідальності за те, що з ними відбулося.

Межі особистої відповідальності

Я вірю в те, що навіть за поганої республіки (та навіть за монархії) життя країни визначається більше народом, ніж урядом. Скаржитися на владу адекватно хіба що за тоталітаризму або жорсткої диктатури, яка повсюдно обмежує реальні альтернативи поведінки індивіда (“якщо не стуконеш на сусіда – він стуконе на тебе”). В решті випадків більшу вагу має не закон і не законодавець, а якість виконання закону на місцях, і вона безпосередньо залежить від кожного із нас.

Тому не тільки донеччани, але і всі ми опосередковано винуваті в непрацездатності депутатів, у повальному хабарництві та низькому рівні життя. Бо у нас є альтернативи – не давати хабарів, якісно працювати, не голосувати за політиків, які обгадилися. І у жителів Донбасу є альтернативи російським каналам, відтак вони винні у тому, що вірять у міфи про страшних бЕндерівців. Це винятково наслідок їхньої некомпетентності у питанні базового аналізу інформації. І ТАК, це справляє враження, що вони ідіоти, бо я не знаю, як можна повірити, що права російськомовних утискують, коли в твоєму місті 95% вивісок, журналів і книг – російською мовою.

Але ось тут має бути уточнення, бо протест проти нової влади виник не лише через мовне питання. Як і всі українці, донеччани хочуть добре жити, а держава за 20 років доброго життя їм не створила, як не створила вона його і нам. Чи хтось би пішов на якийсь референдум, якби він знав, що Україна гарантує йому більше свободи працювати і можливостей захистити свої права, ніж Росія?

Іноді кажуть, що донеччани погані, бо “вони не повстали проти своїх місцевих олігархів”. Як швидко люди приписують собі заслуги революції! А скільки років ми терпіли, доки не стався Євромайдан? Скільки з нас і досі продовжують давати хабарі? Коли особисто ви востаннє наїжджали на свого шефа за сміховинну зарплату? Отож… Але щодо олігархів – не слід забувати, що для того і потрібна держава, щоби була якась противага великому капіталу. Наша держава цю функцію не виконує. Навіть такі “прозахідні” і “прогресивні” “помаранчеві” нічого не зробили з донецьким кланом, хоча мали усі шанси у 2005 році.

Звісно, все це не виправдовує сепаратистські настрої на сході. Як казав один відомий регіонал, коли щось несправне в будинку, це ще не привід викидатися у вікно.

Націоналістична зверхність

Проблема решти України в тому, що ми не можемо донести Донбасу власну позицію. І це справді наша проблема. От коли у нас вперше почали масово публікувати таку річ першої необхідності, як розбивку дохідності/дефіцитності бюджетів по регіонах? Цього року. А коли треба було це зробити? Правильно – 10 років тому. Зробили би тоді, зараз би шанувальників сепаратизму було поменше, бо донеччани розуміли би, що не вони “кормят всю страну”, і не треба фраєритись.

Безумовно, є проблема зверхнього ставлення до Донбасу, і я не знаю, як можна звільняти міста сходу вважаючи, що там самі виродки живуть. І досі є люди, які навіть не проти, щоби Путін загарбав Донбас – це переважно містечкові “патріоти”, які мислять Україну у межах власної області. Безумовно, ганебний приклад граничної обмеженості розуму. Є також проблема неприйняття багатьма націоналістами явища російськомовного українського патріота.

Невдячні паразити

Звісно, коли я читаю історії про свинську поведінку переселенців, хочеться когось об стіл навернути. Невимовно вражає, коли на захід їдуть біженці, які підтримують сепаратистів. Так якого чорта ти їдеш? Там же ж бЕндерівці! Пальці порубають за мову твою і нирки твої продадуть жидогеям у Піндостан!

Я вірю цим історіям, бо багато років тому до мене самого приїздили родичі з Криму. Планували на три дні, сиділи у моєї матері на шиї три тижні, ми їм влаштовували екскурсії містом, водили до нормальних лікарів, а коли мама їх таки попросила геть, то вся довбана Керч дізналася, “які в Києві жлоби живуть”. І щоб ви не сумнівалися, ці люди в 2004 голосували за Ющенка. Щось подібне зараз відбувається по всій Україні – невдячність, яка аж ніяк не сприяє порозумінню між регіонами. Звісно, я не кажу, що так поводяться усі, але кількість моральних калік чималенька.

І знову ж таки, навіть якщо ці люди підтримують сепаратизм, у них завжди є альтернатива поводитися скромніше та приховувати свої погляди, але вони не користуються цією альтернативою, вважають за потрібне кидати свою позицію людям в обличчя, а будь-яке рішення повинно тягнути за собою наслідки. В даному разі цілком справедливо було би відправити їх назад у їхні зруйновані будинки, якщо гостинності не розуміють.

Масла у вогонь підливають гадюшні патерналісти. У звільнений від терористів Слов’янськ вояки наступного дня привезли першу гуманітарку. Хтось її брав із вдячністю, а деякі пенсіонери беручи сосиски засипали солдатів прокльонами і кричали, що “ми за ДНР”. Коли солдати запропонували піти за сосисками до терористів, а хунтівську їжу не брати, бабця почала верещати, що їй усі “должні”. Біда в тому, що люди з такими поглядами живуть по всій Україні.

І знову ж, з одного боку, ніби й важко пенсіонерів критикувати, бо вони не винні, що прожили в СРСР більшу частину свого життя і їх привчили, що їм всі “должні”. З іншого боку, серед них трапляються і адекватні, які розуміють, що решта людства не зобов’язана жити так само, як вони жили 30 років тому. А отже радянська паразитарність – це теж усвідомлений вибір (достойний ганьби). До того ж, є факт: якби не ці радянські паразити-патерналісти, в Україні можна було би нормально займатися бізнесом і платити податки, бо армія чинушів була би менша, і не було би 300+ категорій пільговиків, які жеруть бюджет і яким накласть на чиєсь бажання самореалізовуватися і мати власну справу. Був би запит на реальні реформи.

, , ,

Замість підсумку – гадаю, найправильніше оцінювати кожну людину індивідуально. Стереотипи можуть слугувати орієнтирами наших очікувань, але огульно судити когось за ярликами – це помилка. Мені шкода жителів Донбасу і я щиро сподіваюся, що їхні біди скоро припиняться. Але в цьому є велика частка їхньої вини.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s