Нині популярно порівнювати Путіна з Гітлером. Справді, шляхи цих психопатів мають чимало історичних паралелей, які були би анекдотичними, якби не настільки сумними. Проте відносно Росії є навіть влучніше порівняння, яке робить американський політолог Тімоті Снайдер.

1984

У його cтатті “Щоб зрозуміти Путіна, читайте Оруела” політолог пояснює, чому не треба намагатися розгадати “план Путіна”, пояснює, чим реальна Росія схожа на вигадану Євразію в антиутопії 1984, а також дуже влучно підмічає основні логічні хиби у пропаганді “РуSSкого мира”.

Снайдер доводить, що Путін намагається вибудувати з Росії Євразію – одну з трьох тоталітарних держав книжки Джорджа Оруела “1984”. Ідеологія Євразії, необільшовизм, дуже подібна до популярних нині в Росії вчень Дугіна. Більше того, концепція євразійського союзу, яку активно просуває Путін, передбачає створення міждержавного утворення в межах від Португалії до Берингової затоки – саме цими територіями володіла Євразія в “1984”.

Найцінніше у статті, на мою думку – це чітке прикладне пояснення двоєдумства (двоемыслие, doublethink). Це поняття нерідко плутають із простим лицемірством чи подвійними стандартами. Але двоєдумство – це дещо більше. Лицемірна людина прикриває свої інтереси якимсь вищим благом, себто просто бреше. Двоєдумство – це здатність тримати в голові два взаємно виключні твердження і вірити у обидва. Це вже не брехня, це шизофренія. При цьому, Снайдер підкреслює, що російська пропаганда не лише використовує подвійну взаємно виключну аргументацію, але і кожен із пари її аргументів – брехливий.

Замість прикладів Снайдера поділюся нещодавнім “перлом”, який чув від наших місцевих жертв пропаганди.

№1. Українська армія гола і боса тікає від наступу ополченців, їжі нема, патронів нема, танки не їздять, бензину нема, повсюдно дезертирство і паніка, загинули 50-80% особового складу.

№2. Українська армія використовує сучасні ракети, які облітають житлові будинки і вибухають з протилежного боку, щоби складалося враження, що це ополченці обстрілюють мешканців Донбасу.

Тобто українська армія ні на що не годна і скоро загнеться, але у неї є суперсучасна зброя, яка в бойових умовах могла би знищити будь-які вогневі точки та лінії оборони навіть у великих містах.

Щодо першого твердження – очевидно, що ситуація у нашої зліпленої наспіх армії не райдужна. Але казати, що в нас повсюдно дезертирство та у солдат нема патронів – явне перебільшення. Інакше, Путін би два тижні тому вже “взяв би Київ”, чи не так?

Друге твердження – ось це справді маразм. По-перше, якби такі круті ракети були, чому би їх використовували проти населення, а не проти бойовиків? Це ж ефективніше. Та і дуже дивно було би мати такі ракети і не мати коштів на їжу та одяг для військ (враховуючи твердження №1).

Оскільки Снайдер підводить нас до ідеї Росії як держави раннього тоталітаризму, варто згадати, як Оруел пояснював мету тоталітаризму в своїй книзі. Тотальна влада не слугувала якійсь глобальній мета. Це і була глобальна мета. Згідно з політичними теоріями, тоталітаризм від авторитаризму відрізняється головно тим, що в авторитаризмі є певні правила, за якими можна грати і виживати у автократичній державі. В тоталітаризмі правил, фактично, нема. Є лише сваволя режиму, і навіть до найвідданіших його прихильників можуть постукати в двері та вивезти у невідомому напрямку назавжди… без особливих причин – просто для профілактики. Іншими словами, тоталітаризм – це суцільна психопатія.

Саме з цієї причини Снайдер не бачить сенсу виясняти, який саме у Путіна план. Насамперед, бо цього плану може не бути. “Чи хтось насправді знає, що у Путіна в голові? Чи він хоча би сам знає?”, – запитує політолог. Інша причина не панькатися із переживаннями “Великого Брата” – відмова грати з ним у його “гру”. Снайдер закликає до рішучої допомоги Україні, і пророкує, що в разі браку цієї допомоги Україна стане Новоросією, а Європа – Євразією.

Advertisements