Минув третій і останній іспит для вступу на аспірантуру. Я тримався гідно і говорив краще, ніж думав (парадокс, але коли я починаю говорити переконливо чи дотепно, розум покидає мене).  Більше того, я дізнався результати іспитів з української та англійської.

Щодо мовних іспитів – я сам у шоці, але 98 – українська і 94 – англійська. Передовсім я в шоці через те, що українська ВПЕРШЕ у мене має вищий результат. Напевно, робота редактора УНІАН таки щось мені дала. Самі по собі високі показники – це окрема дивовижа. Хоча я в курсі, що вони значать для кінцевого результату приблизно нічого. Іспит зі спеціальності (+ фактична співбесіда) – ось єдиний важливий іспит.

Запитання у білеті попалися елементарні та нереальні водночас.

  • Перше запитання було доволі балаболічним – про функції політичної науки – на нього я би відповів навіть під наркозом. Але тут є і мінус, адже на простому запитанні і знань особливих не покажеш. Також, я був не дуже готовим до украй предметного додаткового запитання від голови комісії.
  • Друге запитання було чи не єдиним із усього переліку, на яке я не мав адекватної відповіді і зараз не маю: різниця між методом, методикою та методологією. Для мене це як різниця між яблуком, тарілкою з яблуками і кошиком яблук. І хоч ось у мене під рукою файл із визначеннями, мій мозок революційно відмовляється розуміти ці визначення. Я вже Хайдегера почав розуміти за час навчання, а методологію – ні, не знаю і мабуть ніколи не знатиму. Я не уявляю, що я говорив, коли відповідав – моя темна сутність узяла наді мною верх і відповіла за мене, бо це був єдиний вихід із ситуації.
  • Третє запитання було підступно теоретичним – про форми державного правління. Це десь якби запитали програміста, що таке “0” і “1”. Саме той випадок, коли здається, що тут взагалі нІчого розказувати. Це ж очевидна річ! А потім виявляється, що насправді неочевидна, неоднозначна, неокреслена толком. Ось тут уже зав’язалася із комісією дискусія – одна із найцікавіших розмов цього року.

Напевно, якщо мене не візьмуть, причина полягатиме в темі дослідницької пропозиції – тема доволі тісно прив’язана до ідеологій, але на відповідну спеціальність немає місць, є місця на “політичні інститути та процеси”, куди я і написав заяву. На мою думку, тема стосується політичних інститутів та процесів тією ж мірою, що й ідеології, тому тут все не так однозначно, але у комісії висловили сумніви. Хоча, наскільки я знаю цих людей, вони були радше задоволені моїм виступом, ніж навпаки.

Що далі? Поняття не маю. Треба чекати результатів і якнайкраще зіграти ту роль, яка мені випаде. Олександр Петрович Дем’янчук перед іспитом зазначив, що не всі, хто вступає, доживають до захисту дисертації і це трапляється з найрізноманітніших причин. За інших обставин такі слова змусили би мене засумніватися. Але цього разу все інакше. Я зробив залежне від мене, а далі на все воля Божа. І так легко на душі.

Advertisements