Попередні іспитові результати

Минув третій і останній іспит для вступу на аспірантуру. Я тримався гідно і говорив краще, ніж думав (парадокс, але коли я починаю говорити переконливо чи дотепно, розум покидає мене).  Більше того, я дізнався результати іспитів з української та англійської.

Щодо мовних іспитів – я сам у шоці, але 98 – українська і 94 – англійська. Передовсім я в шоці через те, що українська ВПЕРШЕ у мене має вищий результат. Напевно, робота редактора УНІАН таки щось мені дала. Самі по собі високі показники – це окрема дивовижа. Хоча я в курсі, що вони значать для кінцевого результату приблизно нічого. Іспит зі спеціальності (+ фактична співбесіда) – ось єдиний важливий іспит.

Запитання у білеті попалися елементарні та нереальні водночас.

  • Перше запитання було доволі балаболічним – про функції політичної науки – на нього я би відповів навіть під наркозом. Але тут є і мінус, адже на простому запитанні і знань особливих не покажеш. Також, я був не дуже готовим до украй предметного додаткового запитання від голови комісії.
  • Друге запитання було чи не єдиним із усього переліку, на яке я не мав адекватної відповіді і зараз не маю: різниця між методом, методикою та методологією. Для мене це як різниця між яблуком, тарілкою з яблуками і кошиком яблук. І хоч ось у мене під рукою файл із визначеннями, мій мозок революційно відмовляється розуміти ці визначення. Я вже Хайдегера почав розуміти за час навчання, а методологію – ні, не знаю і мабуть ніколи не знатиму. Я не уявляю, що я говорив, коли відповідав – моя темна сутність узяла наді мною верх і відповіла за мене, бо це був єдиний вихід із ситуації.
  • Третє запитання було підступно теоретичним – про форми державного правління. Це десь якби запитали програміста, що таке “0” і “1”. Саме той випадок, коли здається, що тут взагалі нІчого розказувати. Це ж очевидна річ! А потім виявляється, що насправді неочевидна, неоднозначна, неокреслена толком. Ось тут уже зав’язалася із комісією дискусія – одна із найцікавіших розмов цього року.

Напевно, якщо мене не візьмуть, причина полягатиме в темі дослідницької пропозиції – тема доволі тісно прив’язана до ідеологій, але на відповідну спеціальність немає місць, є місця на “політичні інститути та процеси”, куди я і написав заяву. На мою думку, тема стосується політичних інститутів та процесів тією ж мірою, що й ідеології, тому тут все не так однозначно, але у комісії висловили сумніви. Хоча, наскільки я знаю цих людей, вони були радше задоволені моїм виступом, ніж навпаки.

Що далі? Поняття не маю. Треба чекати результатів і якнайкраще зіграти ту роль, яка мені випаде. Олександр Петрович Дем’янчук перед іспитом зазначив, що не всі, хто вступає, доживають до захисту дисертації і це трапляється з найрізноманітніших причин. За інших обставин такі слова змусили би мене засумніватися. Але цього разу все інакше. Я зробив залежне від мене, а далі на все воля Божа. І так легко на душі.

Advertisements

8 thoughts on “Попередні іспитові результати

  1. І ще раз вітаю. На початку шляху все здається таким прекрасним)
    А різниця між методом, методикою і методологією, як на мене, досить проста. Метод – це конкретний рецепт. Методика – систематизований та налагоджений комплекс цих рецептів для досягнення певної конкретної мети. А методологія- це “метод про метод”, вчення про метод як засіб пізнання. Хоча може я і помиляюсь)

    1. Десь таке визначення методології у мене і записане у довіднику, але для мене це те саме, що люмінісценція аперцепційного патерналізму – ніби кожне слово окремо очевидне, а коли вони стоять укупі – біс його пойме, що малося на увазі.

      1. ))) я чесно нікуди не заглядала, написала перше, що прийшло у голову. У мене страшні проблеми були із методологічним розділом у дисертації. Більше того, вони є і зараз, просто я змирилася. І на всяких обговореннях дисертації нас всіх дістають стосовно цього. Є методи наукового пізнання – системний там, структурно-функціональний, аналізу синтезу блаблабла. Про них кажуть, коли говорять про якісь загальні штуки у дослідженні – тіпа, я систематизувала такі-то штуки, а потім проаналізувала і методом експлікації здійснила уточнення.
        А методологія – це те, що придумали якісь авторитетні чуваки, тобто спосіб їх підходу до проблеми, яку ти вивчаєш. І ось я пишу – використовуючи методологічний підхід Ч. Тейлора, я здійснила таке і сяке. А його методологічний підхід полягає у тому, що він вперше у царині соціальної/філософської антропології і філософії культури запропонував розглядати концепт автентичності як моральний ідел. І я відразу беру і використовую його ідею, бо вона класна, мені нравицця і я хочу з нею працювати далі. Так я розумію методологію у її чисто побутовому використанні. Сорі за нудний приклад) Дійсно круті чуваки, до числа яких я не належу, вигадують свою власну методологію, тобто щось настільки нове, що ніхто на всій земній кулі більше до цього не додумався. На жаль, мій науковий потенціал дозволяє мені створювати малесенькі методологічні прибудови на вже існуючих та визнаних теоріях)

        1. Звичайні методи я розумію. Я можу їх навіть обгрунтувати і все таке. Єдине, що я не розумію в самих методах – це чому більшість науковців моляться на їхні формальності. Для них важливіше, щоби у твоїй роботі були ідеально вивірені всі процедури, ніж щоби там містилася якась нова свіжа здрава думка.

          На жаль, Бог мене прокляв бажанням відкривати і досліджувати нове, а то і у новий спосіб. Ті теми, які я порушую в своїй роботі, досліджувалися дуже мало і хоча якусь методологію до них можна з горем пополам притягти за вуха, адекватніше думати над новою. Але ж я не можу написати, що використовую методологію Д. Прокопчука – бо інакше мене взагалі бітами заб’ють на захисті.

          1. Ну, з цим стикаються мало не всі. У мене теж таке дослідження, де можна написати багато нового і гарного. Але таки да, заб”ють на захисті. Як мені популярно пояснили – пиши кандидатську і не видєлуйся. це кваліфікаційна робота, яка вимагає підтвердження знання способів формальної праці. тож всілякі методологічні нововведення не вітаються. а от у докторській вже можна писати щось своє.

        2. У тому ж і біда – не можу я інакше. Я навіть реферати з першого курсу писав так, аби у найкрайнішому, найнайгіршому разі принаймні структурувати у кращий спосіб уже відомі дані. А просто показувати, що я здатен слідувати якимсь формальностям – це те, на що я фізіологічно не здатний.

          1. Головне вчасно вставляти цитати) Там навіть якась норма є – тіпа 2 джерела на сторінку чи ще якась трясця. Я так часто робила. Щось придумала класне – а потім розбавила дотичною по смислу цитатою. Знову ж таки, залежить від кафедри, наукового керівника та ради, у якій буде йти захист. У нас більшість – нормальні люди, але всі вони так само трясуться за формалізм, бо наш ВАК (якого не існує) може завернути роботу після захисту, якщо там щось не сподобається.

  2. Відразу прошу вибачення, якщо пишу очевидні речі. Я всього цього в процесі навчання в університеті пояснити взагалі не могла і для мене це стало відносно зрозумілим тільки зараз. Тому раптом що все це вже відомо – ще раз сорі.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s