Настав час оголосити обіцяні важливі новини. Я звільняюся із УНІАН і їду працювати закордон.

DW

Працюватиму на Deutsche Welle, у місті Бонн.

Подавався я на посаду редактора сайту, хоча найімовірніше, список моїх обов’язків там буде ширший за той, що був досі на УНІАНі.

Щодо УНІАНу – я вдячний цій роботі, оскільки вона дозволила мені розвинутися як редактору. Щоправда, я ніколи не думав, що редактор сайту може мати перспективу роботи закордоном.

Це справді радісна нагода попрацювати у серйозному виданні і пожити в адекватній країні. З іншого боку, це одне з найбільших випробувань мого життя: я ніколи раніше не їздив закордон з такими серйозними намірами та ще й так надовго, тим паче – сам, я ніколи не літав літаком. З нелегким серцем я полишаю вдома купу неподоланих проблем заради чудової можливості розвитку і заробітку.

Безумовно, є чимало проблем бюрократичного та організаційного характеру, які я намагаюся зараз вирішити у зв’язку із подорожжю. Зокрема, я згадую забуту після школи німецьку мову. Перше заняття з репетитором показало, що я знаю більше, ніж мені здавалося, але до вільного володіння мені ще далеко, а часу на підготовку – обмаль. Перевірю на собі правдивість міфу, що українці за місяць можуть вивчити мову країни, в яку переїжджають.

До певної міри, ця подорож – симулятор виживання. Тільки не типовий, де людина із цивілізації потрапляє на не-такий-вже-і-безлюдний острів, а навпаки – коли людина потрапляє у більш цивілізовані умови, ніж ті, що звичні для неї. Повірте, це теж дуже страшно. Страшно їхати туди, де нема жодної знайомої людини.

Радий, що маю змогу взяти академічну відпустку і подумати більше над своєю науковою темою – попередньо запропонована мною на останньому засіданні кафедри нікому не сподобалася. Та і взагалі, ця подорож для мене буде нагодою переосмислити багато речей. Це рівною мірою і новий повноцінний етап життя, і перерва між іншими етапами. Перерва, якої я потребую більше, ніж будь-чого.

Advertisements