Для мене почалося нове випробування під назвою “Дожити до візи”. З багатьма людьми я вже встиг своєрідно попрощатися, але на нову роботу я полечу не раніше, ніж за два місяці. І хоча здається, що у моєму вимушеному очікуванні немає нічого складного, survival починається уже зараз.

Бюрократія – вона скрізь бюрократія. Процес подачі документів на візу пройшов помітно легше, ніж я боявся (дякувати спеціалістам, що консультували мене). Проте обіцянка надати відповідь “за 6-8 тижнів” мене трошки вибила із колії. Деякі мої роботи тривали менше.

Звісно, попереду свята, Різдво на Заході відбудеться уже за три дні. Усе можна зрозуміти, всі люди хочуть відпочити, хоч це і не вирішує питання, як мені пережити два місяці в умовах постійного здешевлення гривні і підвішеної ситуації з роботою. Такий собі interregnum.

З іншого боку, у мене є вдосталь часу, щоби розгребти купи нерозв’язаних раніше проблем, підготуватися до самої подорожі і зайнятися адекватним плануванням. Та й перепочити треба. Різдво ж не лише на Заході.

Advertisements