Моя німецька просувається поволі. Сьогодні абсолютно неочікувано в ході заняття з репетитором почали говорити про релігію, і я зрозумів, що принаймні на цю тему я вже можу доволі терпимо спілкуватися 🙂

Deutschland

У німецькій мові є дві глобальні складності: роди і будова речень.

Німецьку мову вивчити можна було би за три тижні, якби не роди. Як і в українській мові, в німецькій кожне явище, кожна істота, кожен об’єкт має свій рід – чоловічий, жіночий чи середній – і далеко не завжди німецька логіка збігається з нашою. Скажімо, ложка (der Löffel) – чоловічого роду, а ніж (das Messer) – середнього. Звісно, роди деяких слів можна легко запам’ятати за тими чи іншими ознаками (слова із закінченням -keit/-heit – завжди жіночого роду), але у звичайній розмові, де слова вживаються ситуативно, таке запам’ятовування рідко рятує. Тут потрібна практика та/або зубріння.

Що стосується будови речень, то проблема тут зводиться до постановки дієслова наприкінці речення у багатьох конструкціях. Тобто, щоби зрозуміти, що відбувається, треба дослухати речення до кінця і не забути, з чого все почалося. Це складніше, ніж здається. Необхідно бути дуже уважним і мати хорошу пам’ять. Не дивно, що стільки видатних вчених і філософів походять саме з Німеччини, якщо там тільки задля розмови потребується неабияка клепка.

Особисто для мене іще проблемою є малий словниковий запас – головно тому, що я звик мати широкий арсенал слів і в українській, і в російській, і в англійській, тому речення в моїй голові заздалегідь варяться довгі і з доволі конкретними формулюваннями, а на виході виявляється, що два-три слова доводиться шукати в словнику. Знову ж таки, ця проблема буде подолана живою практикою, але до Німеччини треба прибути в максимально можливій готовності. Може й добре, що із візою виникла затримка – є час іще повчитися.

Чекайте на мій перший німецькомовний запис. Хто ще знає німецьку, зможуть мене авторитетно покритикувати 🙂

Advertisements