Низка моїх колишніх та актуальних роботодавців неодноразово жалілися, що дуже мало людей насправді хочуть працювати і заробляти. Спершу я не розумів: як же ж це так? В країні до біса багато приречених на безробіття випускників університетів, бізнесу ніде продихнути, люди з двома вищими освітами на базарах торгують, а нерідко зустрічаєш і таких, що готові хоч за якісь гроші на практично будь-яку роботу.

Запуск у дію власного медіапроекту і пов’язані з ним труднощі прояснили для мене ситуацію: насправді у нашій країні до біса багато людей, що хочуть числитися на роботі та отримувати за це гроші, але це геть не те саме, що якісно працювати і заслужено заробляти.

Підкреслю. Я не маю претензій до набраних нами співробітників. Ми справді відібрали хороших, бо відбирали старанно, тестували і вчили їх. Але зі службами і фірмами, з якими нашому проекту доводиться контактувати, історія геть інакша.

Усі працюють дуже повільно, часто допускають помилки, намагаються тебе “нагріти” чи банально туплять, замість виконання своєї роботи починають затуляти якісь дурниці. Подекуди отримати відповідь на базове запитання рівня “скільки коштує така-то послуга” майже нереально. Найсумніше, що цей стан речей стосується як державного, так і приватного сектора.

Декілька промовистих прикладів…

Підбираємо на сайті меблі… на одному, на другому, на третьому. Скрізь одна і та сама історія: ті меблі, що є в каталозі сайту, на складі відсутні. На заміну пропонують меблі, яких на сайті ніколи не було. За все перепрошують, мовляв якийсь там Вася-менеджер забув інформацію оновити. Оті всі позначки “є в наявності”, “нема в наявності” – це все від балди.

Невеликий ремонт замка вхідних дверей орендодавець обіцяв зробити за тиждень. У мого батька на все про все пішло хвилин 20 і він попросив удвічі меншу суму.

Після довжеле-е-е-е-е-е-е-е-е-езної лекції провайдера про Інтернет-мережі у мене було тільки одне бажання: аби він заткнувся і пішов геть. Замість чіткого кошторису ми отримали таблицю із десятками якихось неясних цифрових значень. Сервіс явно орієнтований більше на побазікати, ніж на клієнта.

Елементарний дозвіл нашому співробітнику на отримання ключа (процес проставляння галочки триває менше хвилини, сам бачив) ІТ-служба виконала тільки після скандалу, в ході якого ми з директором мало не підняли на вуха все керівництво будівлі.

Скандал, тиск і погрози – не люблю я все це, але вже неодноразово наочно переконався, що без цього добитися виконання найпростіших речей можна лише від невеликої кількості справді вмотивованих та професійних спеціалістів/компаній.

Люди, ну чого ви такі тупі і ліниві? Ну чому не можна все робити по-нормальному?

Advertisements