Auf Wiedersehen, Україно!

Ось і починається активна фаза мого великого тренінгу самостійності, мого наступного розширення горизонту, моєї довгожданої відпустки і випробування водночас.

Я втомився прощатися. За останні два тижні прощань було надзвичайно багато і вони були непростими. Сказати найважливіші слова протягом однієї зустрічі, одного дзвінка, коли у твоїй голові рояться сотні думок про все, що було і що буде – це невимовно складно. А ще, я прощаюся із людьми на півроку, хоча планую списатися чи зідзвонитися із багатьма з них уже протягом доби чи двох. Дивина сучасної дійсності, навіть розлука виходить якась неповноцінна.

Freedom

Але є у мене ще одне, окреме, особливе, колективно-абстрактне прощання, яке я таки повинен озвучити…

Україно, бувай! До зустрічі!

З тобою прощання також неповноцінне, бо вся моя нова робота буде з тобою нерозривно пов’язана – я досліджуватиму твоє життя дистанційно і писатиму про тебе. Я знайомитиму своїх нових друзів і колег із тобою в особистих розмовах за кухлем пива із баварськими ковбасками.

Я покидаю тебе в непростий час, але не маю великого вибору. Та і з огляду на те, як швидко цей навіжений час біжить, ми незчуємося, як побачимося знову. Ось і зараз так важко повірити, що мені вже сьогодні треба летіти. Останні тижні я тільки й уявляв, як це все відбуватиметься, думав про подорож і життя в Європі, але відчути, що я не зможу банально випити звичної кави зі звичної чашки, я і досі не встиг.

Сподіваюся, Україно, що наступної нашої зустрічі і ти, і я будемо в доброму гуморі. Сподіваюся, ми обоє будемо цілішими, ніж є зараз. Ти будеш цілішою адміністративно, а я – цілішим психологічно. Сподіваюся, що буду потрібнішим тобі, ніж був досі. Я точно повернуся досвідченішим, ніж їду. Повернуся кращою версією самого себе.

З тобою полишаю тих, за ким сумуватиму: друзів, спільників, своїх вічно невдоволених родичів. Дай їм, Боже, благословень і захисту, сил і терпіння на той час, поки я не можу бути поруч із ними.

Якщо я раптом зникну, шукай мене в районі Plittersdorf.

Ось тепер все.

Документи підготовлено. Валізи спаковано. Прощання виголошено.

Auf Wiedersehen!

Advertisements

2 thoughts on “Auf Wiedersehen, Україно!

  1. Якщо прощання виходить штучним, не прощайся 🙂
    Майже з усіма, з ким прощаєшся, наскільки я зрозумів, існуєш в одному ментальному, віртуальному чи навіть реальному просторі. То навіщо прощатися?

    1. …Бо, насправді, не в одному просторі.

      Я часом зустрічаюся з людьми наживо суто тому, що задовбують телефон і клавіатура. Так що прощання неповноцінне, але це таки прощання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s