Deutsche Welle

Я успішно пережив свій перший тиждень повноцінної роботи на Deutsche Welle, а окрім того, випив пива із колегами у кнайпі та отримав перший “аванс”.

DW

До речі, це таки правда, я працюю 15 днів на місяць…

Незвичне приміщення

Мені до роботи – сім зупинок автобусом або 40 хвилин пішки. Я ходжу. Ходити корисно для здоров’я, ходіння економить гроші на дорогому громадському транспорті, але ще шлях мій на роботу лежить через великий парк, в якому просто феноменально чудово, особливо вранці, особливо, коли туман. У парку є жирні, але прудкі зайці з білими пухнастими хвостиками.

Silent Bonn

Будівлі Deutsche Welle (або Schürmann-Bau) настільки визначні і великі, що мають окрему автобусну зупинку, повсюдно відмічаються на картах і взагалі являють собою місцевий landmark. Спершу це мав бути комплекс будівель Бундестагу. Спорудження почалося в 1989 році, однак під час розливу Рейну в 1993 комплекс підтопило. За 10 років його відновили, завершили і передали Deutsche Welle. Бундестаг на той час уже переїхав до Берліна.

Шурман-Бау

Schürmann-Bau ззовні дотримується логіки багатьох будівель новітньої німецької архітектури – будівля витримана в нейтральних кольорах, проста (“квадратна”) на вигляд, функціональна і зрозуміла. Приблизне уявлення можна скласти про цю архітектуру подивившись на будівлю посольства ФРН у Києві. У DW також багато великих вікон, часом вікна у всю стіну навіть на першому поверсі, всередині купа прозорих елементів.

Однак логіка розташування багатьох речей в самій будівлі робить цей “прозорий” і майже футуристичний комплекс подібним на лабіринт. Скажімо, щоби сходити в туалет, я спускаюся в підвал і переходжу в сусідній корпус. Запам’ятати не складно, але це доволі дивно.

Особливо додає непорозумінь маркування поверхів. Можливо, ви знаєте, що в Німеччині перший поверх називають Erdgeschoss (земляний поверх), однак, я певен, мало хто з вас міг уявити, що їх може бути два – один на рівні вулиці, а інший на рівні власне землі, на якій стоїть будівля. Над ними – іще чотири Obergeschosse, а під ними – три Untergeschosse.

DW-Elevator

Тут є свій кафетерій, свій спортзал. Розрахунки всередині будівлі проводяться за системою карток доступу, які поповнюються через спеціальні термінали. Раз на тиждень можна купити сувеніри із символікою DW.

Наша редакція розташовується поруч із редакцією Російської служби, але вони ніби непогані люди і частина з них – чи то теж українці, чи то білоруси за походженням.

Інакші стандарти

Поки що я новинар (наступного місяця мої функції можуть неодноразово змінюватися). Робота з новинами дається легко, хоча тутешні стандарти помітно відрізняються від звичних для мене.

По-перше, тексти пишуться наново в ході перекладу з двох або більше джерел. Всі деталі перевіряються, акцент робиться на якості матеріалу, а не на швидкості подачі. Легкий рерайт допустимий лише у разі перекладу з уже готових матеріалів іншомовної версії DW.

По-друге, кожну тему треба звіряти з редакторами, а більшість завдань взагалі видають вони. По завершенні роботи у адмінці матеріал теж вичитує і виставляє на сайт редактор. Редактори також постійно змінюються і мною вже встигли покерувати шестеро різних людей.

По-третє, DW пише про всі події “з точки зору Німеччини” – відбір матеріалу за таких умов досить складний, оскільки треба шукати ті новини, які, щонайменше, сполучають інтереси України і Заходу. Це одразу означає і відсутність будь-яких дрібніших тем, які не тягнуть хоча б на загально суспільні, і достатньо дипломатичний, нейтральний тон тексту.

Звісно, що за таких умов матеріалів на сайті виходить небагато, але мені подобається, що всі вони претендують на важливість, вдумливість і достовірність. Проблема радше в тому, що мені важко відвикнути від режиму фабричного станка.

Шкода також, що рядовий працівник має дуже обмежений доступ до статистики. Я бачу лише першу десятку найвідвідуваніших записів на сайті в межах доби. Мої новини там часто опиняються, але дуже бракує наочного порівняння з колективом.

Радощі життя

На роботі загалом панує доволі легка атмосфера: кожен сидить зайнятий власною справою, проте люди часом радяться одне з одним, жартують, немає враження, що нас кудись женуть. Рідко коли у кого виникає потреба затримуватися після робочого дня чи працювати на вихідних.

Bier

Мені пощастило минулого тижня сходити на пиво і трошки познайомитися з колегами. Хороші перші враження. У кожного є своя історія, свої причини виїзду з України сюди. У когось рік тому закрили видання, хтось приїхав на практику, хтось працює тут уже десять років, а колись давно стояв у витоків одного з найбільших новинних сайтів України. Часом люди мені нагадують тих, із ким я вже працював у медійній сфері. Напевно, для журналістики потрібні досить конкретні типажі 🙂

Я таки дочекався коду від своєї картки і спромігся зняти аванс, нарахований іще тиждень тому. Насправді це не аванс, а зарплатня за перші три дні, які я числився на DW. Проте (Увага!) цієї суми могло би вистачити на пару місяців харчування або на оплату житла за один повний місяць. І мені ще кажуть, що з мене здерли більше податку, ніж мали. Зіставивши цифри, починаєш по-справжньому розуміти, чому усім так хочеться в Європу.

Відсвяткував отримання грошей придбанням вітамінів, кави та приладдя для кухні. Все тільки починається 😉

Advertisements

2 thoughts on “Deutsche Welle

    1. Гадаю, повністю питання з грошима закриється після отримання зарплатні за вже реальні робочі тижні, але загалом так, тепер і на автобусі покататися можна, і харчуватися повноцінніше не проблема.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s