Сім інформаційних фільтрів

Уже довгий час я стикаюся з тим, що мої друзі в соцмережах перепощують досить сумнівні чутки, які межують із небилицями. Іноді до мене навіть звертаються із запитаннями, яким джерелам варто вірити, або, ось нещодавно, чи можна вірити конкретному автору конкретної статті у конкретному виданні. Гадаю, настав час зробити невеличку інструкцію для принаймні первинного просіювання інформації.

Одразу підкреслю, я не претендую тут на розвінчання фейків, я хочу пояснити читачеві, як їх уникати і як взагалі критичніше прочитувати інформацію в медіа.

1. Сумнівайтеся

Ніколи не поспішайте з висновками. Не панікуйте і не видавайте бажане за дійсне. Де б ви не помітили гучну новину типу “Путін помер” або “Російські війська захопили Харків”, перше, що ви маєте зробити – це відчути сумнів. Перечитайте заголовок ще раз, може ви щось не так зрозуміли. Не спішіть лайкати, шерити чи коментувати. Пам’ятайте, що це може бути помилка недосвідченого редактора, проплачена за гроші “качка”, злам сайту хакерами або банальна політика видання, яке пише “хитрі” заголовки, що не відбивають реального змісту новини.

2. Перевіряйте інформацію

Це мали би робити журналісти, однак часто це доводиться робити самим читачам. Принцип простий: доки інформацію повідомляє лише одне джерело, і ви самі не були очевидцем, то це не є достовірна інформація.

Слава Богу, у нас є свобода слова, тому більшість важливих подій висвітлюються одразу багатьма каналами та сайтами з різних, хай і заангажованих, позицій. Зіставляючи новини з різних джерел про одну і ту саму подію, можна отримати доволі чітке уявлення, що ж справді сталося.

3. Докопайтеся до першоджерела

Прослідкуйте за тим, на яке джерело посилається новина і на кого потім посилається джерело. Взагалі, краще за наявності посилань одразу дивитися оригінал, оскільки журналісти могли вибрати для цитати “найсмачніше”, але при цьому випустити важливу деталь.

Розплутайте ланцюг до кінця (зазвичай, це займає кілька хвилин), ви повинні чітко розуміти, чи написане ґрунтується на якомусь дослідженні/розслідуванні, чи це повідомлення з місця події (якщо так, там з природних причин можуть бути неточності), чи це офіційний прес-реліз, чи просто писанина невідомого сайту. Якщо остання ланка ланцюжка не викликає довіри, то немає значення, скільки ЗМІ здуру перепостили цю інформацію!

Довіряти можна ЗМІ, які мають кореспондентів на місцях, свідченням безпосередніх очевидців/учасників події, а також, за деяких обставин, оцінкам фахівців (але про це більше в пункті 5). Фото- і відеоматеріали зараз часто підробляються, їх слід репостити особливо обережно.

4. Читайте серйозні видання і серйозні тексти

Не читайте “жовту” пресу. Таблоїди спеціалізуються на скандалах та побрехеньках. Вони живуть за рахунок того, що викликають емоції. Вони часто навіть мають завідомо прописану в бюджеті графу витрат на судові процеси через власну брехню. Самі подумайте, яка імовірність, що таке видання напише щось достовірне чи взагалі важливе. Також уникайте сайтів із відверто провокативними заголовками. Оці всякі “ШОК!!!!!” або “Азаров вчера ТАКОЕ сказал…” – це просто сміття.

Навіть коли ви читаєте текст у нормальному виданні, задумайтеся, наскільки він тверезо написаний. Якщо у ньому нагнітається паніка (“Зрадили Майдан!”, “Фсьо пропало!”, “Рука Кремля!”, “Ядерный пепел!”) – закриваємо сайт і більше взагалі НІКОЛИ туди не заходимо. Навіть якщо справді все дійсно так погано, накручена істерика точно нічого не виправить.

5. Перевіряйте автора

Якщо ви читаєте авторську статтю чи коментар експерта, варто дізнатися більше про цю людину. Подивіться Вікіпедію чи хоча би його/її попередні записи. Найголовніше – наскільки він авторитетний у темі, яку коментує. Скажімо, історик може показати сучасні події як результат перипетій минулого, але це не означає, що він адекватно розуміє розстановку ключових груп інтересів у великій політичній грі. В Україні політичними експертами вважаються всі на світі, кожен поет і спортсмен. Проте їхні прогнози не можуть бути рівноцінними прогнозам політтехнологів чи політичних аналітиків.

Звісно, важливо на кого цей експерт працює. У Німеччині я вже неодноразово натрапляв на матеріали іменитих людей, які останні декілька років живуть за рахунок реалізації в ЄС якихось російських проектів. Це не значить, що людині не можна вірити взагалі, але це означає, що її аргументи варто розглядати особливо критично.

6. Читайте відомі ЗМІ

Майже вся більш-менш серйозна журналістика є залежною від своїх політично зацікавлених власників та спонсорів – це правда. І це так не тільки в Україні. Однак відомі ЗМІ принаймні турбуються про свою репутацію. Вони можуть писати заангажовано, але імовірність, що вони напишуть геть відверту брехню, значно нижча, ніж у випадку з маловідомими або новоствореними проектами. So the name must ring a bell. Скажімо, УНІАН належить Коломойському, але УНІАН досить ретельно відсіює фейкові новини. Коли ж я бачу якийсь Лайфінвест, ЮА-ньюз-інфо чи щось подібне, зліплене з будь-яких “новинних” слів, я гадки не маю не тільки щодо їхнього власника, але і щодо того, чи є у них взагалі якісь власні реальні кореспонденти.

І краще все життя читати три-чотири перевірені видання, аніж копирсаючись у Мережі викопувати щодня нові фальшиві “перли”.

7. Знайте, хто замовляє музику

Якщо ви знаєте, чиї інтереси захищає видання, ви зможете відносно легко помітити, де в його повідомленнях факти, де власна думка журналіста чи експерта, а де політично замовлена спекуляція. При цьому треба розуміти різницю між брехнею та позицією. Якщо заангажований телеканал обстоює певну позицію, це не означає, що вона обов’язково брехлива, антинародна абощо. Просто вона вигідна власнику.

, , ,

Звичайно, багатьом здасться, що в перепості якоїсь “качки” нема нічого поганого – ну не вмер Путін, так хоч люди порадіють, ну не ввійшли танки у Харків, зате тамтешні патріоти триматимуться в тонусі. Правда? Але шкода від фейків применшується.

По-перше, всі ці фейки перенасичують і так обтяжений стресовою інформацією простір. Людям в Україні приводів понервувати впродовж останнього року аж ніяк не бракувало.

По-друге, фейки підривають довіру людей до медіа і взагалі довіру в суспільстві, сіють хаос, яким зазвичай користуються деструктивні сили. Вся зовнішня політика Росії може бути описана одним словосполученням: сіяти хаос.

По-третє,  репост фейка виставляє вас у дурному світлі перед людьми з критичним мисленням, ніби ви не здатні відрізнити вигадку від реальності.

Тому турбуйтеся про інформаційну гігієну!

One thought on “Сім інформаційних фільтрів

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.