Die Arbeit

Вісім робочих днів позаду. Фух. Проблема, щоправда, була навіть не у відсутності вихідних, а в тому, що двічі випадала після вечірньої зміни денна. Таке буває, коли керівництво не надто уважно узгоджує графіки працівників. Але нічого – завдяки цьому мінімарафону я маю понад тиждень вихідних попереду, який використаю з користю 🙂

IMAG1168

Моя робота на Deutsche Welle – дивовижна. В ній відчувається набагато більше сенсу, ніж в тому, що я робив на УНІАНі (за всієї поваги до нього). Можливо, свою роль грає те, що ми підписуємо наші тексти, а відтак відчувається певний результат, ніби всі ці новини не зникають геть безслідно. Але передовсім, позитив у різноманітності завдань: переклад з німецької та англійської (часом з російської), написання новин, написання статей, озвучування нашого відеожурналу, зрідка – вичитка чужих матеріалів. Чимось схоже на те, як було в Могилянській школі журналістики.

Німецьку мову уже часто нормально сприймаю на слух, хоч і радше якось інтуїтивно. Навіть трошки говорю. Минулого понеділка дві години говорив із викладачем про політику, то тільки вже під кінець якось втомився, перейшов на англійську. Схожий прогрес і з текстами. Буває, що дають статтю на переклад, дивлюся в аркуш і одразу розумію 70-80% того, що там написано, і майже не використовую словники. Хоча бувають і такі дні, коли мене ніби перемикає, і над по суті простими абзацами пихчу по півгодини.

Серед особливостей на Deutsche Welle – те, що у кожного редактора тут свої правила. Щоразу, коли змінюється керівник, треба перефокусовуватися на якісь інші елементи роботи – ніби це викладачі і в кожного свій предмет. Одні звертають більше уваги на логіку повідомлення і виявлять суперечність там, де її не помітять 99% читачів. Інші особливо переймаються оформленням, підбором правильних посилань і підв’язуванням відео. Хтось пріскіпується до заголовків, хтось мовчки їх переписує на власний розсуд, а комусь мої заголовки навіть подобаються. Когось щиро тішить, коли наші новини підхоплює Укрнет і вони набирають десятки тисяч хітів, а інші не втомлюються наголошувати, що передовсім потрібно слідкувати за якістю, а хіти потім додадуться. Хтось очікує більше ініціативи від підлеглих, а хтось – менше. Декого я настільки діставав, що вони мене гнали додому раніше кінця зміни 🙂

За ці два з гаком місяці мене встигли декілька разів похвалити: за швидкість, за стиль, за відносно пристойний рівень перекладу і навіть за голос на озвучці сюжетів. Від оцього останнього я взагалі ніяк не можу оговтатися, бо все життя мені казали, що у мене жахливий голос.

Однак через помірність вимог, через тутешню виваженість і ввічливість людей, через обмежену кількість робочих днів, через нормальну зарплату, через чисте повітря та красиві будівлі мені важко побороти відчуття, що я приїхав не на роботу, а на курорт. Просто на цьому казковому курорті є ще процедури журналістської трудотерапії. Бог, можливо, дав мені цей шанс не стільки заради моєї кар’єри, скільки заради того, щоби я нарешті трохи відновив свої сили та здатність посміхатися?

Advertisements

2 thoughts on “Die Arbeit

  1. Не знаю, хто тобі казав, що в тебе жахливий голос о.О
    Мені б таке в голову не прийшло, а я все найбільше на слух сприймаю.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s