За день до відльоту до Києва прочитав лекцію про Україну для членів організації JEF (Молоді європейські федералісти). Ці хлопці і дівчата сподіваються, що колись ЄС перетвориться на федерацію, подібну до США, хоча й цілком усвідомлюють усі складності на своєму шляху.

jef_logo

Загалом прийшли семеро слухачів. На моїй лекції були присутні і люди, що були вперше, тому я сам попередив їх, що все, що я розповідатиму, може не мати взагалі нічого спільного із тим, чим JEF займається зазвичай.

Я мурижив німців дві з гаком години.

Спершу розповів про різні частини України і чим вони соціально відмінні. З одного боку, я пояснив відмінності історичних шляхів Галичини й Донбасу, з іншого, підкреслив, що мовне питання є спекулятивним і бути російськомовним – ще не означає бути росіянином.

Потім виклав історію ще з часів Київської Русі. Знаю, звучить страшно, однак насправді це була для мене неочікувано компактна частина виступу. Я спробував донести думку, що Москва, по факту, розвинулася завдяки занепаду Києва через монголів. Частину історії я розповідав показуючи гривневі купюри, фактично, доповнював грішми відсутні в моїй презентації сторінки історії. Це моя фішка в розповідях іноземцям про Україну – гроші завжди оживляють розмову 🙂

Радянський Союз я змалював як пекло на землі. Розповів тут і про прадідів своїх, яких “розкуркулювали”, і про Голодомор, і про злочини під час і після Другої світової, і про Чорнобиль з першотравневою демонстрацією. Хай знають правду про соціалізм!

Потім було роз’яснення про наших олігархів та наші революції. Тут слухачів особливо зацікавило наскільки революції справді були народними і як я ставлюся до чуток, що вони були інспіровані ЦРУ 🙂

Серед інших речей, якими німці переймалися – рівень підтримки націоналістів у суспільстві. Це дуже болюча тема для них і межа між нацизмом та патріотизмом у них вельми розмита. Справді буває шкода німців, оскільки через переступи нацизму навіть багато слів на кшталт “Батьківщина” (Vaterland) у них вважаються, м’яко кажучи, дурним тоном. Звісно, я пояснив, що націоналістичні сили не набрали на попередніх виборах до Ради і 4% сумарно.

Звичайно, моїх слухачів дуже турбувало, чим все це може закінчитися. Я сказав, що найімовірніший варіант – це заморожений конфлікт, подібний до багатьох інших, створених Росією, а також СРСР ще за часів Холодної війни. Щодо подолання проблеми, я чесно зізнався, що рішення не знаю. Можливо, миротворчий контингент міг би якось виправити ситуацію – принаймні це найреалістичніший варіант, однак навіть він юридично дуже складний і тривалий у реалізації.

Мені зазвичай важко достеменно оцінювати емоції інших людей, однак хочеться вірити, що німці сміялися над моїми жартами не тільки із ввічливості. Також, сказали, що порівняно з тим, що вони чули про Україну від інших людей, у мене багато оптимізму… це у мене-то! Взагалі, з тих запитань, які мені задавали після виступу, я зрозумів, що німці більш освічені та поінформовані про Україну, ніж очікувалося. Один зі слухачів відвідував Одесу у 2008 році і читав про Голодомор. В принципі, здається, ані козацькі часи, ані навіть історія Київської Русі не була для них чимось геть новим. Хто б міг подумати!

Побачимо, що наступної зустрічі молоді єврофедералісти розкажуть про свою велику політичну справу.

Advertisements