Я вирішив із друзями поїхати до Кельну знову і таки видертися на вершину собору.
У вежі Кельнського собору – 533 сходинки. Це вражає. Це виснажує.Однак не Кельнським собором єдиним живе місто.
Кельн – дуже атмосферне місто. Часом прямо на вулиці можна надибати гігантські кулі, шмат древньої стіни, цілу древню стіну або навіть чиюсь труну.
У соборах потаємні книги тримають в спеціальних контейнерах:
Ми обійшли з десяток соборів, кожен вражає по-своєму. Декотрі – розписом на стінах всередині…
…Інші – зеленню на стінах ззвоні.
Треті вражають безліччю точних деталей у оздобленні.
Окрім соборів, у Кельні ще маса всього цікавого, що ніяк не можна встигнути за один день. Здається, я розумію, чого мої колеги і друзі відвідують це місто вже увосьме цієї весни. Тут завжди можна надибати щось незвичне, несподіване, як оця щаслива і горда чорна свиня…
…Або крилатий Форд на вершині вежі. Німці дякували компанії, оскільки вона забезпечила катастрофічно необхідні містянам робочі місця після війни.
Морозиво, яке Бог впустив прямо на будинок.
Старовинна карта прямо на тротуарі.
А ще, на святі вина я спробував так званий Eiswein, якому більше років, ніж мені.
Дамітріанство 
Прочитав із задоволенням. Пиши ще!
Дякую, старатимуся!
І я теж читаю із задоволенням. І завжди чекаю на нові пости, але сама прекрасно розумію, що при такий насичений графік тяжко виділити час для написання посту.
Дякую за відгук! Задоволення і користь для моїх читачів – велика мотивація для мене 🙂
Я неодноразово перепрошував за те, що став писати рідше, ніж це було раніше, багато разів обіцяв, що вийду на попередню частоту, однак нині бачу, що в обіцянках і перепросинах мало сенсу – я просто пишу тоді і те, що можу.