“Баудоліно” – історія одного вигадника

Вперше за декілька місяців пишу огляд, вперше за декілька років пишу огляд на книжку, вона того варта 🙂

Baudolino

Це хороший приклад постмодерного твору. По-перше, тому, що автор упевнено грає жанрами. На початку це геть пригодницька розповідь, згодом – це історичний роман, який у другій половині книги перетворюється на щось фантастичне і водночас абсурдне, як “Аліса в Країні Чудес”, ближче до фіналу це еталонний, навіть шаблонний детектив, а геть наприкінці – це притча.

І з одного боку, текст насичений історичними деталями, які могла знати лише людина, що розбирається і цікавиться матеріалом. Середньовіччя – одна із улюблених тем Умберто Еко. І хоча “Баудоліно” йде напрочуд легко, малоосвічений читач не зрозуміє усіх тутешніх тонкощів. Книга сповнена двозначних натяків на якісь інші, не середньовічні епізоди історії – скажімо, коли Барбаросса каже равину, що “німці ніколи не дадуть скривдити євреїв”. Однак, подібні отвори у тканині часу змішані тут із конспірологічними теоріями, розбавлені філософією (і навіть натур-філософією) та оточені океаном популярного в нашу епоху іронізування над усім на світі – такого іронізування, що толком вже не ясно, де ця іронія закінчується і над чим уже можна не сміятися. Часом не ясно, де перед нами постає реальність середньовічної людини, де міфологія, а де пародія на явища нашої доби.

Дивовижно правдоподібно передані характери персонажів – вони, з одного боку, не мають очікуваного від них сучасною людиною великого пієтету до сакрального та міфічного, але водночас, попри свої витівки, ставляться до цих позамежних речей як до твердого елементу дійсності. Синкретичне мислення. Навіть власну вигадку вони неодноразово сприймають як продовження реального світу. Віра творить не дива, віра творить реальність – десь так.

Взагалі, у книзі багато роздумів про природу істини і вигадки, а також про сприйняття власного життя як оповіді. Саме цим ця книга мені безмежно близька – намаганням викласти з уривків свого життя якусь цілісну і вдумливу історію, зрозуміти самому, в чому суть цієї історії, оцінити, наскільки вона має сенс. Вважається, що “Баудоліно” – це своєрідна автобіографія Умберто Еко. Однак у “Баудоліно” частинку себе побачить кожна людина, яка має справу з текстами. Письменники, редактори, поети, перекладачі, журналісти і копірайтери – всім їм добре відомі відчуття головного героя, коли той підбирає правильне слово чи переписує один і той самий текст багато разів, бо відчуває, що його можна зробити іще досконалішим, чи починає жити своїми вигадками, викладеними на папері.

Advertisements

One thought on ““Баудоліно” – історія одного вигадника

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s