Кельн і шоколадна фабрика

З величезним запізненням у цілий тиждень публікую фотографії з шоколадної фабрики, пардон – із шоколадного музею у Кельні, куди мене витягли Андрій Жеребко та Катя Кувіца, за що я їм дуже дякую 🙂

Хоч музей насправді майже не намагається повторювати казкову атмосферу “Чарлі і шоколадної фабрики”, мені захотілося спробувати шматочок побаченої продукції вже після перших 5 хвилин. Саме для таких випадків у музеї разом із шоколадом дають маленьку плиточку – щоби відвідувачі не збожеволіли.Острівець, на якому знаходиться музей шоколаду, нагадує корабель, що розсікає хвилі.

На фото вище ви можете крізь вікно побачити “золоте дерево” – насправді це шоколадний фонтан. Працівники музею можуть в нього занурити вафельку і дати її вам, якщо будете чемно себе поводити.

На першому поверсі музею розповідається про процес вирощування какао і виготовлення шоколаду. На другому вас зустрічає, як влучно зауважив Андрій, “машина для медитації” – вона просто обертає різноманітні шоколадні вироби, ви дивитеся на них і у вашій душі ненадовго відновлюється спокій та блаженство.

В музеї досить багато розповідається про історію шоколаду, про його значення в різних культурах і навіть релігіях. Як я дізнався, в 1569 році католицький папа дозволив вживати шоколадні вироби під час посту. Це було одним із найбільших комерційних стимулів до поширення нового продукту в Європі.

Також шоколад часто використовували як ліки.

Вперше в житті я побачив шоколадну турку. Соромно визнавати, але раніше навіть не задумувався, що гарячий шоколад варити потрібно так, як варять каву.

Серед історичних епізодів, звісно, були і воєнні роки – на війні солодощі грали роль важливого поживного продукту. Напис на ось цих упаковках я би переклав десь як “Caramel of distress” або “Термінова карамель” 🙂