Настрій міленіуму

Коли слухаєш “музику минулого”, ти подорожуєш своїм щастям: навіть якщо згадуєш не найкраще з того, що було, а свої випробування, будь-яке горе минулого видається дрібним і завершеним – його вже пережито, воно вже нічого не значить, нікому не загрожує. А ще, ти згадуєш надію – ту, що була тоді, в часі, коли все видавалося простішим, коли здавалося, “что все потом сложится, и все получится”.

IMAG1583

Згадалося депресивно-обнадійливе завершення буремних 90-их і відчайдушний початок невідомих, в усіх відношеннях нових 2000-их, це був по-своєму, дуже по-особливому, холодний, бетонний час… Частина мене залишиться назавжди у тому настрої. Мій невеличкий переклад Dido – здається, квінтесенція тогочасного настрою.

Мій чай вже охолов.
Чому прокинувся я знов?
А за вікном лише незмінно сіре небо.
Але й його не бачу, мені його не треба.
Я майже плачу,
Та на стіні – твоя картина.
“Усе не так погано”, –
Мені нагадує моя кохана, єдина людина.

Оригінал:

My tea’s gone cold, I’m wondering why I got out of bed at all
the morning rain clouds up my window and I can’t see at all
And even if I could it’d all be grey, but your picture on my wall
it reminds me that it’s not so bad
it’s not so bad

P.S: Насправді я люблю похмуру погоду. Люблю солідарність.

One thought on “Настрій міленіуму

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.