Велике переселення народів

Біженці в Європі – тема надзвичайно складна. ЄС перерозподіляє десятки тисяч біженців задля вирівнювання навантаження на економіку. Угорщина та Хорватія закривають кордони і скаржаться, що більше вже нікого не подужають прийняти. Люди влаштовують ініціативи гостинності, а з іншого боку ксенофобські рухи піднімають голову.

Всі зараз намагаються давати якісь оцінки тому, що відбувається, а хаос наростає. Відверто скажу, що не претендую тут на якісь однозначні, остаточні узагальнені твердження про біженців. Надто багато чинників, і я лише можу їх окреслити і частково проілюструвати.

The bottom line is money?

Передовсім слід прояснити важливе питання щодо того, чи витримає економіка ЄС наплив біженців: так, витримає. Не без проблем, але витримає. Німеччина цими днями розглядає заходи економії для міністерств із метою збереження півмільярда євро на допомогу біженцям. Загалом на допомогу біженцям країна планує виділити шість мільярдів. Профіцит бюджету у першому півріччі при цьому становив понад 21 мільярд євро. Багатим країнам ЄС (а саме туди прямують переселенці) вистачить грошей прогодувати приїжджих. Більше того, в найбагатших країнах союзу шалено бракує робочих рук, особливо в технічних галузях. Економіка Європи потребує по кількасот тисяч біженців щороку anyway, інакше за десятиліття чи два просто не вистачатиме людей, щоби все працювало.

Ще є питання глобальної економічної справедливості. Це стосується передовсім відтоку мізків, від якого багатші країни процвітають, а бідні стають ще біднішими. Освічені, талановиті та підприємливі зазвичай в числі перших тікають і від бідності, і від війни.

В цьому контексті, окремої обмовки заслуговують так звані “економічні біженці”. Країни ЄС їх схильні відправляти додому, адже “вони тікають від бідності, а не від війни”. Однак як на мене, втікачі від бідності значно корисніші для країни, що їх приймає: вони їдуть усвідомлено і прагнуть заробити, їх легше вмотивувати до інтеграції. З іншого боку, деякі аналітики наголошують, що ВСІ біженці втікають не від війни, а від бідності, оскільки метою для них є заможні Великобританія, Німеччина та Франція, а не, скажімо, Туреччина, країни Балкан чи Кавказу, куди дістатися безпечніше і швидше, і звідки легше повернутися додому, якщо війна завершиться.

Однак для самого Євросоюзу питання економіки точно не є першочерговим. Сумнів щодо того “чи витримає бюджет”, наскільки я можу судити, порушують передовсім з тією метою, щоби критикувати Переселення, але не отримати миттєво клеймо нациста у відповідь. Власне, десь на цій межі балансують і держави Східної Європи, яким деякі оглядачі вже радять вийти з Євросоюзу через погане ставлення до біженців.

Істерією по ксенофобії

Говорити будь-що проти біженців зараз – це правило дурного тону в Європі. Навіть дуже обережна критика гостинності до біженців може викликати порівняння з Гітлером. В усіх медіа люди обурюються тим, що влада європейських країн не виділяє достатніх коштів, необхідних для повноцінного прийому біженців.

Я абсолютно не маю прихильності до будь-яких радикалів, зокрема правих, зокрема тих, яких годує Кремль, але, на моє переконання, ось таке категоричне несприйняття будь-якого несприйняття біженців лише заганяє поміркованих противників “Великого переселення народів” у один човен із тими-таки проплаченими Росією праворадикалами. Окрім того, приглушування критики (замість адекватних відповідей на неї) не означає, що критика зникне – це як змітати сміття під килим: його не видно деякий час, але за кілька років по килиму стає незручно ходити.

Нещодавно я спитав одного зі своїх лікарів, чи стало у нього більше пацієнтів-мігрантів з початку Великого переселення. Просто так спитав, small talk. Власних оцінок не давав жодних (їх у мене досі нема). І лікар, людина освічена, з хорошою репутацією, відповів, що біженців, найімовірніше, в Бонн не допустять через велику кількість важливих структур у місті. Відтак, запевнив мене він, “рівень крадіжок не повинен підвищитися”. Це все було ніби як намагання мене заспокоїти.

…Цікаво. В двох площинах, щонайменше.

По-перше, хоч він і не сказав прямо, що біженці – злодії, його слів достатньо, щоби отримати в Німеччині публічний осуд і взагалі великі репутаційні втрати. Unless he knows that most of his patients think alike.

По-друге, те, що він так вільно мені озвучив цю думку, вказує, що поділ на “своїх” і “чужих” таки є. Лікар знає, що я погано володію німецькою, ми з ним спілкуємося англійською, але я білий, і можливо, це все пояснює. Як аналогію я би тут навів заяви поляків, що вони хочуть приймати лише біженців з України (бо лише українців вони готові терпіти поруч із собою).

Страх ісламізації

Кілька днів тому спілкувався з іншим знайомим німцем у кнайпі. Він – парафіянин місцевої ліберальної лютеранської церкви, а відтак не є ані гомофобом, ані противником жіночого пастирства. Він працює на державній службі, а раніше викладав в університеті. На якомусь етапі він звів розмову до релігії і почав обстоювати, що Біблія ліпша за Коран. Зазвичай я би на таке не звернув уваги, бо лютеранство – ліберальне чи консервативне – це релігія критики всіх інших форм релігії. Але мій співрозмовник висловив значний острах щодо того, що трапиться з його країною, коли мусульман стане забагато. Я не чекав, що колись наживо таке почую від німця.

Ісламізація – головний страх противників Переселення. Насправді, навіть радикали на кшталт Pegida протестують не стільки проти біженців як “чужаків, які заберуть наші робочі місця”, скільки проти ісламської культури, яка розповсюджується разом з біженцями. Страх полягає в тому, що в один момент вся ця маса новоприбулих переселенців складе більшість населення, Європа перейде на шаріат, і плакали тоді всі західні цінності та свободи, хто би що би в це поняття не вкладав.

Часом можна зустріти навіть порівняння переселення з Близького Сходу до Європи із переселенням з Європи в Північну Америку, де європейці винищили місцеве населення і створили нову країну за власними правилами. Звісно, тут передовсім не слід забувати, що іслам теж буває різний, і що не кожен мусульманин – ісламіст.

Гадаю, страх ісламізації Європи продиктований головно різницею в темпах народжуваності. Це єдине, що пояснює, як кількість людей, які не мають іноземного коріння, з 2011 року в Німеччині скоротилася на 885 тисяч осіб, а частка людей з міграційним минулим сягнула понад 20% населення країни. Але низька народжуваність в ЄС є результатом розвитку технологій та емансипації, від яких не відмовляться навіть затяті європейські нацики. З іншого боку, кількість рішає – as simple as that. Особливо в демократичних системах. Якби переселенці та європейці народжували однаково, то ні про яку ісламізацію просто не могло би йтися.

Часто проти біженців як аргумент приватні особи наводять численні випадки конфліктів на особистому рівні, скажімо, коли мусульманка звинувачує європейку в розпусті через відсутність хустини на голові. Як на мене, в зіткненні культур немає нічого нового і дивного, і хай яка б була толерантність у суспільстві, конфлікти різних стилів життя (особливо, якщо продиктовані вони релігією) виникатимуть завжди. Небезпечним для Європи є не сам конфлікт, а випадки позитивної дискримінації, скажімо, коли хлопчика-хулігана з Близького Сходу не карають в школі з міркувань політкоректності. Рівність – значить має бути рівність, відсутність будь-яких “священних корів”. По-перше, кожен біженець повинен розуміти, що будь-яка шкода з його боку може бути адекватно покараною, бо відсутність кари – найкращий стимул для злочинності. По-друге, відсутність рівності лише підживлює ксенофобську риторику праворадикалів, гру на відчутті образи і несправедливості поміркованих противників Переселення.

Порівняння з Україною

Важливим особисто для мене аргументом на користь мігрантів є те, що уявлення про апокаліптичні наслідки Переселення (як економічні, так і політико-культурні) активно просувають російські ЗМІ. Ну ви розумієте… у них в 2014-му Ярош став президентом НА Украінє, а хунта распяла рускоязичних мальчіків у трусіках. Все, що кажуть ці психопати – велика брехня. Хоча, знову ж таки, ненависть Росії до деяких наших політиків не означає автоматично, що вони хороші. Радше вона означає, що вони не настільки страшні і погані, як про них кажуть. Судіть за аналогією.

Більш поширений аргумент на користь біженців – те, що таке вже траплялося через Жовтневу революцію та Другу світову війну, коли Європою проїхалися сотні тисяч втікачів від лихої долі. Це були носії багатьох різних культур. Але нічого, Європа вижила і розквітла.

В цьому ж ключі, популярним є нагадування “нетолерантній” Східній Європі і Україні зокрема, що в разі великої ескалації з Росією на євросхідняків чекає доля, подібна до нинішньої долі біженців з Близького Сходу.