Зрозуміло, що на мажоритарному окрузі
кандидат повинен вміти… ну хоча би розмовляти.

Андрій Дуда

Нашу владу прийнято ганьбити за брак реформ і реальних дій. Але як на мене є навіть гірша проблема. Проблема, яка вказує на абсолютно катастрофічний рівень наших політиків як, власне, політиків.

Кажуть, політик повинен вміти наобіцяти, а потім пояснити, чому обіцянки не виконано. Те, що у нас вони не вміють нормально обіцяти – про це я пишу на кожних виборах. 90% партій та кандидатів пишуть у своїх програмах дебільну блаблабла-копіпасту навіть без належного форматування тексту. Після цього всі кажуть “Ой, та кому та програма треба!” Ну то якщо ти її зробив “на відчепись” як реферат (побільше тексту, абстрактних понять та словосполучень, які ти сам не розумієш) – то справді кому твоя така програма треба?

Сьогодні я зверну увагу на нездатність влади пояснювати, чому щось іде не так. Це вміння політичного лідера важливе не лише для нього (щоб він лишився на посаді), але і для виборців (щоб суспільство не жило в стані постійної паніки та істерії). І я навіть не кажу про якийсь діалог, бо у нас поки що толком і односторонньої комунікації з боку влади не виходить.

Вибачте, 10 хвилин з Яценюком, де він тупо озвучує якісь очевидні речі – це навіть не тягне на дуже слабеньку пропаганду. Якщо ви знали, що робити змістовні щотижневі передачі не вийде, то треба було вибрати інший формат, а не казати щотижня, що “все-все-все погано, але я скоро зроблю все-все-все добре”. Це не інформація від прем’єр-міністра, це шум, з якого навіть новину не зробиш.

Політик, а тим паче найвища посадова особа держави, працює з дуже великою аудиторією. У цієї аудиторії дуже мало шансів дізнатися щось про роботу політика. Якщо він сам не говоритиме, не намагатиметься представити якісь результати своєї роботи, то чому люди повинні за нього проголосувати на наступних виборах? Вони матимуть на руках тонну компроматів від конкурентів, але не пам’ятатимуть жодної конкретної доброї справи від самого кандидата.

Непогано висвітлювалася нова поліція, і так, це важлива реформа, але тут я маю нагадати, як Ющенко всю свою каденцію говорив про відновлення пам’яті Голодомору і про “подаровану” журналістам свободу слова. Хтось підкаже, де востаннє бачили рейтинг Ющенка?

Акаунти президента в усіх можливих соцмережах – добре, що вони є, але використовуються вони не повноцінно. Що таке “повноцінно”? Це коли окрім листівок до днів артилеристів та фотографій з дипломатичних поїздок будуть іще якісь реакції на гострі питання. Чому по Корбану немає окремої чіткої реакції? Припустімо, що Корбан справді для Порошенка – просто бандит, якого треба посадити, але активна частина населення відверто не зрозуміла цей арешт. Хіба людей не слід заспокоїти? І навіть якщо нині невдоволенням громадськості маніпулює Коломойський, то тим паче треба дати людям почути якусь аргументацію. Якщо ж аргументувати вчинену дію взагалі неможливо – то нащо було її вчиняти? Це ж політика! Треба думати бодай трошки наперед.

В цьому Порошенко справді діє небезпечно подібним до Януковича чином. Попереднику Петра Олексійовича було ліньки підняти свій зад, сісти перед камерою і парою (адекватно написаних) заяв спустити ситуацію на гальмах… може, (тимчасово) відсторонити з посад пару-трійку людей. Він заплатив за цю неохоту втратою влади.

Так, один посаджений сумнівний Корбан – це ще не нова революція. Але це не перший такий прокол Порошенка при владі. Та і подумайте, чи найнеповороткіша партія світу “Матьківщина” пройшла би у парламент зараз, якби Янукович не посадив свого часу Тимошенко до в’язниці? Із опонентами як раз часто найкраща тактика – це ігнор (те, що влада зазвичай робить щодо виборців).

Отже, до чого я це все вів? Політикам слід…

  1. Використовувати різні канали інформації, але робити це цілеспрямовано і виправдано, а не “шоб було”.
  2. ПРАЦЮВАТИ над текстами. Вони мають бути цікавими і хоч трошки змістовними. Це не робота виборця вас любити, а ваша робота – йому сподобатися.
  3. Говорити на гострі теми, аргументувати власну позицію щодо них. Пропонувати якесь бачення.
Advertisements