2015

А за вікном майже весна, і настрій відповідний – трошки фаталістичний і романтичний, і враження, ніби весь світ перед тобою відкритий і щось визначне має відбутися. Колись у дитинстві мені не вірилося, що Новий Рік та Різдво можна зустрічати із зеленою травою, і дуже хотілося побачити таке святкування на власні очі. А от зараз бракує снігу на горизонті.

Це був рік великих змін, великих здобутків і втрат, про які вже стільки сказано і пережито, що важко додати щось нове. 2015-ий – це бочка меду з парою ложок дьогтю. Кліше, але тут краще просто не скажеш.

Слуга Народа (2015)

Этот сериал принято критиковать до умопомрачения. Мол это “сериал-популист” и актеры плохо играют, и он намного хуже, чем “Карточный Домик”, и вообще – это все заказло от Игоря Валериевича. Но мне сериал скорее понравился, чем нет. Потому позволю себе еще раз поиграть в адвоката дьявола.

Для начала скажу, что шараханье в крайности – это и впрямь какая-то жуткая наша национальная черта. У нас, блин, либо “добре, бо українське” (каким бы дерьмом оно ни было), либо “Ааа, зрада!” (часто вообще без оснований). Нормальная жизнь начинается со способности трезво оценивать!

Адекватность оценки

Ожидать от любого сериала однозначных ответов, как улучшить жизнь в стране – глупо. Все эти вопросы “Так что предлагает Зеленский? Поматериться и хлопнуть дверью?” не вполне адекватны. Это СЕРИАЛ, развлекательный продукт, рассказывающий вымышленную историю. Это НЕ программа реформ в виде сериала.