Year Walk: Енциклопедичний жах

Year Walk – в усіх сенсах проста, але при цьому глибока гра з оригінальною графікою, водночас романтичним, страхітливим і сумним сюжетом.

Year-Walk1

Year Walk (шведською Årsgång) – давній ритуал ворожіння у Швеції. Іноді цей термін перекладають як Щорічний Похід. У новорічну ніч, іноді на Різдво, на свято весни першого травня або на свято літнього сонцестояння охочий вибратися у такий похід утримувався від їжі і пиття та не виходив з дому аж до півночі. Вночі ворожбит відправлявся у мандрівку темним лісом, зустрічав там незвичних істот і намагався побачити своє майбутнє. Часто цей ритуал закінчувався фатально для його учасника – в силу як природних, так і містичних обставин.

Головна фішка цієї гри полягає саме в тому, що її створили на основі реального дослідження Теодора Альмстена, викладача і автора академічних праць. Альмстен писав і наукову, і художню текстовку гри. Енциклопедія з шести невеликих розділів доступна прямо у грі, її читання значно збагатить ваш досвід і пояснить, що відбувається і “хто всі ці люди страховиська”.

Year-Walk3

Кожна міфічна істота, яку на своєму шляху зустріне головний герой, хоча нічого не говорить, вражає своєю індивідуальністю. От узяти хоча би Струмкового Коня (на першій картинці). Тут одразу і Слендермен згадується, і документалка “Мій Вінніпег” із замерзлими в льоду кіньми. Але попри всю свою моторошність, Струмковий Кінь, як і решта міфічних істот, не є абсолютно злим чи добрим.

Загальний висновок, який можна зробити з гри – у язичницькій міфології Швеції чіткого поділу на добро і зло не було. Від їхніх аналогів мавок і потопельників можна було чекати чого завгодно, тому-то всі їх остерігалися, але завжди знаходився хтось достатньо сміливий, щоби випробувати удачу.

Окрім того, що це гра про міфологію, це ще й гра про кохання. Ніжне, але фатальне. Приречене, але невгасиме. Щире, але безнадійне. Фраза, яку я запам’ятаю назавжди з Year Walk: “Ліпше не виходити на вулицю в таку погоду без шапки. Ти можеш відморозити собі вуха, а мені дуже подобається їхній власник”. Еталон романтики, еге ж? 🙂

Year-Walk2

Культурологічний фактаж та вимисел автора тісно сплітаються у тканину, в якій важко відрізнити правду від міфу. В ході самої гри я відчув із героєм якийсь особливий зв’язок, хоча після проходження засумнівався навіть в існуванні самого Теодора Альмстена. Щоби утриматися від спойлерів, скажу лишень, що після першого проходження у грі відкривається додатковий контент, який багато що пояснить і уможливлює розгадку останньої – найскладнішої головоломки.

Суто як гра, Year Walk дуже проста. Більшість загадок цікаві, але справжньої уважності потребує хіба що остання. Складається стійке враження, що гру створили радше як цікавий урок з етнографії, ніж як власне гру. Але в цьому біди нема ніякої – аби ж таким самим чином більше науковців намагалися подати результати власних сиднів у бібліотеках, люди були би більш освіченими.

Advertisements

One thought on “Year Walk: Енциклопедичний жах

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s