Готель “Ґранд Будапешт” (2014)

“Ґранд Будапешт” – найепічніша і найбільш стильна з усіх комедійних стрічок, які я бачив.

Отже, події відбуваються у вигаданій європейській глибинці – країні з мелодійною назвою Зубровка. На вигляд це щось середнє між Австрією (автор книги, яка лягла в основу фільму – австрієць) та рендомною східноєвропейською країною міжвоєнного періоду. Це могла би бути якась Трансильванія чи південна Польща.

Головний герой – мсьє Густав – консьєрж фешенебельного готелю “Ґранд Будапешт”. Цей персонаж поєднує в собі захмарну харизму, авантюрні і майже шахрайські схильності, а також нелюдський талант менеджера. У звичайних розмовах він постійно перемикається на читання віршів, а перед своїми підлеглими читає проповіді. He is larger than life. Разом з хлопчиком-біженцем Зеро, який служить в готелі коридорним, мсьє Густав вступає в боротьбу за відновлення свого (відносно) чесного імені.

Я обожнюю фільми, цінність яких присутня одразу на декількох рівнях. І ця стрічка явно відповідає такій характеристиці.

Суто поверхово, “Ґранд Будапешт” – це дуже стильний, динамічний і смішний фільм. Режисер Вес Андерсон балансує на межі абсурду, але ніколи не заступає за цю межу. Стрічка провокує, збиває з пантелику, жартує на грані фолу, викликає співчуття, відразу і захоплення головними героями буквально в кожному кадрі. Додайте до цього душевну слов’янську музику і ціле сузір’я феноменальних акторів (Едвард Нортон, Ердієн Броді, Тільда Свінтон, Уіллем Дефо, Джуд Лоу), і фільм вистрілює на єдиному подиху…  хоча особисто мені нерідко хотілося його поставити на паузу просто щоби дати собі додаткові кілька секунд перетравлювання вражень від чергового карколомного епізоду.

gb-2

Однак, поза екшеном, “Ґранд Будапешт” вражає ще і своїм магічним реалізмом. Геніальна постановка, операторська робота і шикарно написана текстова частина органічно сплітаються в єдину косу, занурюють глядача в атмосферу міжвоєнної країни, загубленої на задвірках Європи, сповненої не цілком нормальних людей, які беруть участь у не цілком правдоподібних, хоча і далеко не фантастичних подіях. Звісно, химерність розкривається передовсім у персоналії мсьє Густава, який завжди лишається загадкою, справляє враження то Остапа Бендера, помноженого на 10, то самого Мефістофеля. Однак химерність присутня і в окремих, здавалося б, незначущих деталях.

Скажімо, фільм починається з того, що дівчина підходить до пам’ятника письменнику, від імені якого переповідається історія, але його ім’я на пам’ятнику – просто “Автор”. Що це? Прийом задля підкреслення, що НЕ є важливим в цій історії? Або сумний жарт про те, як часто ми забуваємо про того, кому насправді завдячуємо цікавими історіями?

gb-3

“Ґранд Будапешт” чи не найточніше втілює на екрані те, що я вважаю справжнім мистецтвом.

Advertisements

One thought on “Готель “Ґранд Будапешт” (2014)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s