Чашка кави чи какао,
Може навіть кухоль пива.
Це та стіл у ресторані
Чи кафе, чи у їдальні.
Вигин губ такий цікавий,
А чи щирий? Як сказати?
Очі бігають зрадливо.
Не мої, чужі дівчата
Ходять в заклади зі мною.
Вечір цей і ця розмова
Лиш замінник того всього,
Що мені хотілось мати –
Антистресова пігулка,
Що вбива мене журбою.
Тому, з ким тобі не бути,
Легко душу відкривати.
Хлопець-подруга – як зручно!
Він жартує завжди влучно,
Щирий, свій, смішний, розкутий,
Бо не має зобов’язань
Героїчністю вражати.
Добре, коли тобі смішно.
Усвідомлюю ізнову:
Більшого я не достойний –
Жалюгідний непристойно.
Мені скаржитися грішно!
…Так, я дякую тобі,
Вечір був просто казковий!
23.03.2010
Дамітріанство 