Ще один маленький, але особисто для мене надзвичайно приємний успіх. Мене запросили стати постійним дописувачем “Букмоль” – сайту про літературу для дітей, підлітків та їхніх батьків. Але писатиму я не про книжки, а про ігри. І мій перший матеріал дещо рекурсивний – це огляд гри Between Me And The Night про хлопця, який фанатіє від відеоігор.
Команда “Букмоль” розширила перелік медіа, про які вони писатимуть. Гадаю, це прогресивне рішення, і не лише тому, що мене запросили автором 🙂, але й тому, що історії можна розповідати у різний спосіб – і відеоігри можуть іноді бути не гіршим засобом оповідання, ніж книжка. І точно не гіршим, ніж фільм. Ну і те, що нині відеоігри переживають мистецький розквіт, а безліч незалежних розробників пропонують нетривіальні ідеї у своїх творах, лише додає актуальності дослідженню ігор.
Звісно, я писатиму не про все підряд, що стосується ігрової індустрії. Передовсім увагу приділятиму продуктам, які розповідають якісні, цікаві та глибокі історії, нестандартним проектам незалежних розробників та іграм, що якимсь чином пов’язані з книжками. Власне, про це – про ігри як мистецтво – мені завжди і хотілося писати, коли я брався за ігрові проекти.
Я сподіваюся на плідну співпрацю і дуже дякую “Букмоль” за пропозицію цієї співпраці!
Читайте, грайте, живіть!
Дамітріанство 