Вечірка з німцями

Вчора відвідав вечірку до дня народження Фелікса – одного з моїх попередніх викладачів-німців. Було досить класно, цікавий досвід, хоча зараз я розумію, наскільки це був сміливий крок 🙂

По-перше, це була вечірка, на якій я нікого не знав. Навколо мене був натовп із десь 20 людей і в більшості своїй це були німці. Слава Богу, що трапилася парочка із Deutsche Welle. Так я хоч мав тему, щоби зачепитися та познайомитися з кимсь, із ким не так соромно говорити своєю ламаною німецькою. Познайомився з Ахметом, хлопцем із Єгипту, і Еліне, дівчиною з Бразилії. Враховуючи, що всі наші три країни зараз у глибоких кризах – от вам іще тема для розмови. Пізніше ми здибали настільні ігри Фелікса і купу книжок по фентезі (чотири версії “Володаря перснів” + книжки по світу Vampire Masquerade + друга редакція правил DnD і багато всього іншого). Розповів трохи про свій досвід настолок.

По-друге, я говорю німецькою іще погано, з великою кількістю помилок, а пізня година, втома після роботи і алкоголь лише ускладнили процес говоріння. Однак, на диво, здебільшого люди розуміли мене, як і я їх. Насправді, я пригадую лише дві чи три ситуації, коли я взагалі не допетрав смислу сказаного. Фелікс представив мене гостям як свого “найуспішнішого учня” і підбадьорив мене тим, що от мовляв ми ж говоримо з ним німецькою, а “лише рік тому” я просто вставляв окремі німецькі конструкції у свою англомовність. Мабуть, є привід пишатися, nicht wahr?

По-третє, я насправді не люблю вечірки 🙂 мені після них завжди сумно, що свято скінчилося. Після них якось особливо підкреслено і гостро відчуваєш свою самоту – тим паче коли ти живеш один у новій для тебе країні. Але ж без соціалізації ніяк. Та і відмовлятися було б не ввічливо.

Advertisements

3 thoughts on “Вечірка з німцями

    1. Ну чого ж? Навпаки як раз. Як я і написав вище, мені погано передовсім після закінчення свята, бо я знову залишаюся один. І я шалено ненавиджу самотність – не думаю, що хоч один інтроверт хоч колись думав про неї в тих категоріях, що я. Зазвичай інтроверти люблять затуляти мені за те, як це “крююююто” бути самотнім, а я їх хотів би їхні голови на палі насадити.

      Та і взагалі, ділення на екстравертів/інтровертів – то є трошки позавчорашній день. Я писав раніше про книжку Чіксентміхаї “В пошуках потоку” (https://damitrianism.wordpress.com/2016/02/10/finding-flow/). Він там наводить досить цікаву аргументацію на тему того, чого так багато людей рівною мірою проявляють крайні стани як екстраверсії, так і інтроверсії. А відтак цей поділ просто не відображає нічого суттєвого.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s