Books and Movies, Letters from the West

Totentanz

Книжка “Танок смерті” (Totentanz) Бернгарда Келлерманна стала для мене знаковим випробуванням. Аж не віриться, але я її здолав!

Totentanz.JPG

Це перша “повнометражна” книга німецькою мовою, яку я прочитав. Її мені подарували задля допомоги в навчанні – вона буцімто “адаптована”, однак читати було складно і перші кілька місяців мого перебування в Німеччині я взагалі толком не міг зрозуміти, що саме відбувається навіть на її першій сторінці. Під кінець суть подій майже завжди була ясна. Лише деталі, словосполучення і частини деяких речень, залишилися незрозумілими. Ні, я не перекладав усю книгу слово-в-слово і не докопувався до геть усіх дрібниць – все ж таки, це мало бути читанням, а не роботою перекладача.

“Танок смерті” відомий був передовсім у Східній Німеччині і трошки в СРСР, тому не дивуйтеся, якщо ви нічого про неї не чули. Попри свою назву, Totentanz не містить в собі нічого містично-готичного. Назва є радше апеляцією до типового середньовічного сюжету для гравюр, коли танок трупів/скелетів у одязі селянина, єпископа, лицаря і короля показував, наскільки перед смертю всі рівні.

Твір Келлерманна – це історія про долю німецької інтелігенції та “білих комірців” у передвоєнні роки. Це історія своєрідної угоди з дияволом, наслідки якої ошелешили її учасників. Особливо цікаво для мене було побачити оці “відтінки темряви”, коли навіть серед нацистських партійних керівників на місцях траплялися люди, які вступали в НСДАП із суто опортуністських міркувань, не вірячи в ідеали партії ні на мить, але перебуваючи в ній, оскільки це вигідно. Після перших погромів всі ці “білі комірці” намагаються переконати себе, що нічого особливого не відбулося. Коли вони стикаються із реаліями концтаборів, стає вже надто пізно щось міняти. Коли стає очевидним, що війну програно, вони просто намагаються не думати про те, що відбувається.

Частка “Гітлер-” у книзі вперше вживається десь після перших 200 сторінок. Цікаво, чи це автор просто намагався уникнути згадки диктатора через велике презирство до нього, чи це зумисний крок, щоби показати, наскільки подібними можуть бути тоталітарні режими на своєму початку для середнього класу суспільства. Деякі епізоди могли би легко лягти на реалії сучасної Росії, або навіть на реалії СРСР. Усі відпущені у книзі коментарі про Гестапо, могли акурат так само сказані про НКВС.

Книга написана дуже правдоподібно і від того ця історія почасти нудна. По-перше, сюжетно важливі моменти сильно розбавлені якимись сторонніми розмовами, що ніби і складають всі разом одну велику картину, але поодинці видаються дуже пісними: посиділи в ресторані, зайшли до когось у контору, обговорили якісь події, посміялися і т. д. Чимсь нагадує і сучасне німецьке бюргерське життя. Окрім того, другорядні сюжетні лінії тут мене відверто сконфузили: вони або нічим особливо не закінчуються, або живуть якимсь настільки автономним життям, що відриваються від головного сюжету.

Хто цікавиться темою Другої світової і хотів би подивитися на неї з нестандартного боку – я дуже рекомендую Totentanz. Не так багато історій розповідають про трагедію цивільних німців того періоду, а надто – успішних бюргерів.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s