В одній з моїх попередніх подорожей я побував у місті, де річки Рейн і Мозель стікаються в одну. Коблєнц (Koblenz) – один з мальовничих куточків Німеччини… в буквальному сенсі куточків: набережна, де Мозель втікає в Рейн, так і зветься: “Німецький Кут”.
У хорошу сонячну погоду навіть без особливого напруження видно, що вода у річках різного кольору. Рейн зеленіший, Мозель – синій.
Коблєнц – місто фонтанів. Тут фонтани скрізь, на кожній площі. Деякі із них досить прості, включають звичайні фігури людей. Інші – повні химерних деталей, як-от фонтан-колона з історією міста, в якій багато церков і пожеж. Або фонтан-ковчег, з якого визирають жирафи та купа інших створінь, його можна розглядати хоч цілу годину. Можливо, популярність фонтанів продиктована тим, що символом міста є хлопчик-водоплюй. Подібно до водоноші в Гамбурзі чи хлопчиків, які ходять на руках в Дюссельдорфі, цей водоплюй – на всіх каналізаційних люках і на різноманітних сувенірах.
Німецьким кутом можна прогулятися, але ще краще – подивитися на нього згори, скориставшись канатною дорогою. Коли їдеш нею, можна спостерігати за всім, що відбувається внизу – як під тобою пропливають баржі і проїжджають автомобілі. Канатна дорога піднімає туристів з набережної на висоту понад 100 метрів, на гору, де розташовано місцеву фортецю.
Сама по собі фортеця Еренбрайтштайн не дуже вражає. Головна відмінність від більшості подібних об’єктів – величина і кількість відкритих просторів у межах фортеці. Колись тут шикувалися війська, але нині це просто старі кам’яні стіни. Територія навколо фортеці набагато цікавіша, оскільки з неї видно місто і Рейн.
Загалом, Коблєнц – тихеньке і спокійне містечко, в якому прекрасно можна провести половину дня чи навіть цілий день, однак рухаємося далі. Наступна зупинка – Кохем (Cochem). Одразу попереджаю, що деякі фото далі будуть не мої (їх позначено відповідним чином).
Замок Кохем – буквально у півгодині їзди потягом від Коблєнца. Дорога тягнеться вздовж берегів Мозеля і сама по собі прекрасна! Відвідавши з десяток різних німецьких замків, палаців і їхніх руїн, досі впевнений, що принаймні поза межами Баварії Кохем – це найкрасивіший із замків. Він величаво стоїть на горі, оповитій виноградниками, над містечком, що навіть посеред осені виглядає як передріздвяна казка.
Щоб дійти до замку, потрібно пройти через старовинний центр з його вузенькими вуличками і купою магазинчиків вина, солодощів і сувенірів у фахверкових будиночках. Далі дорога петляє повз уже згадані виноградники на самісіньку гору.
Кохем повний туристів і, на жаль, в ньому не можна вільно повештатися залами і дворами, однак навіть той нетривалий час, що в ньому дозволяють провести, вражає. Коли дозволяють вийти на балкон, з якого видно річку і все навкруги, створюється переконливе відчуття влади і панування над усією цією місцевістю.
Дивіться більше фотографій з моїх подорожей:
Дамітріанство 
[…] Коблєнц і Кохем […]