2016

Для людства 2016-ий став роком багатьох потрясінь, але для мене це був рік духовного відродження. Я вдячний цьому року за те, що я зміг зібрати себе докупи. От тепер можна і попрацювати.

Рік, що минає, став для мене роком внутрішнього перегрупування. Я справився із більшістю поставлених задач і успішно скористався тими opportunities, які трапилися на моєму шляху. Не усіма, але багатьма. Це не ідеальний рік. До успіху далеко, але от я почав іти.

Курси

Рік почався із самодисциплінування, в якому мені допомогла Coursera з її шикарним курсом Model Thinking. Мислення математичними моделями справді трошки прочищає мозок і оптимізує сприйняття. Але важливіше – цей курс допоміг мені призвичаїтися стабільно виконувати певні щотижневі завдання. Це, своєю чергою, допомогло виробити або відновити низку корисних звичок.

Мій новенький сертифікат з німецької підтверджує, що я досяг рівня B2 у вивченні цієї мови. Говорю я і досі ламано і з купою помилок, але вже трохи говорю. За цей рік мав багато нового досвіду з мовою – прочитав першу книжку німецькою, переглянув кілька німецькомовних фільмів, навіть сходив на вечірку, де всі були німці!

Говорячи про книги, важко сказати, скільки саме я прочитав нових – залежить все від того, як рахувати: від шести до дев’яти. Не всі, які планував. І менше, ніж читають нормальні люди. Утім головне тут, знову ж таки, що я спромігся відновити практику регулярного читання.

Дороги

Відвідав 12 нових міст. Більшість із них, звісно, в Німеччині. Зокрема запам’яталися Гамбург і Франкфурт. Але також були подорожі і закордон: до Мадрида і Маастрихта. Вперше побував в Іспанії та Нідерландах. Чудовою була подорож до Ополе на заході Польщі. Шикарним був нетривалий візит до бельгійського Брюґґе (і воно таки набагато краще за Льєж).

1000 миль проїхав на велосипеді. Більше в рази, ніж за все моє попереднє життя! Так, здебільшого цю відстань я намотав дорогою на роботу і назад, але все одно, задачу виконано і перевиконано.

Тексти

Написав 11 текстів для сайту “Букмоль” та ще 8 для Moviegram. Запрошення долучитися до команди цих сайтів для мене стало справжнім святом цього року. Те, що став писати про ігри для ширшої аудиторії, і те, що ця аудиторія зацікавилася темою, надихнуло змінити щось і з рештою моєї писанини.

Влітку я припинив дописувати на “Дамітріанство”. Новий проект “Політична майстерня” (або Політмейстер, як його почали називати мої друзі) розпочався непогано, але тут на регулярність дописів мені поки не вдалося вийти, а писати є чимало про що. Гадаю, це буде одним із завдань у новому році: вийти на регулярність і більшу частоту дописів.

Взагалі, у творчості встиглося найменше із запланованого. Написав лише 4 нові вірші. Дуже мало працював, і так і не написав оповідання. Не створив прототипу настолки. Це все переноситься на 2017 рік. Хоча якщо я не буду лінькувати, то встигну справитися ще до свого повернення в Україну, яке імовірно може статися влітку.

Враження

Карнавал був першою великою подією року, де ми з моїм колишнім шефом, а нині колегою Максом Сидоржевським назбирали щось в районі 5 кіло цукерок.

Звичайно, одним із найяскравіших вражень 2016-го для мене залишиться Gamescom. Не так мене вразили всі ці презентації, розробники та дівчата-косплеєри, скільки просто самі натовпи людей, яким цікаві настолки та відеоігри. Ааа! Я в НАТОВПІ собі подібних! Das war einfach unglaublich!

Шаленої гордості за свої скромні звершення мені надає те, що таки вдалося організувати відпустку моєї мами у Німеччині. Побачили разом багато всього, але звісно, мамі найбільше сподобалися гори і тварини.

Одужання

Цього року я наважився звернутися за допомогою до психотерапевта. Це було морально непросто, але я задоволений результатом. Помітно знизилися усі мої ознаки депресії. Ні, я не став любити це життя чи дурнуватих людей, але моя працездатність знову при мені. Я став менше думати, що думають про мене, знову став прямолінійним і дуже з того тішуся. Однак коли я майже змирився з тим, що я нікому не потрібен і до кінця буду сам по собі, в моєму житті з’явилася дівчина, якій з якогось дива я цікавий. У чому підвох, досі не розумію. Дізнаємося в наступному році.

Традиційно, я завершу свої підсумки вдячністю. Я дякую щиро і від усієї душі…

Моїм батькам – за те, що продовжують менеджити мої справи у Києві.

Моїй церкві – за підтримку у час, коли нікому немає діла.

Владиславу Бурбелі, Марті Холодило та Олі Кондратенко – за спільне освоєння дикої місцевості у Don’t Starve.

Ані Бєдновій, Катерині Кувіці, Юрі Шейку, Данилу Білику та Катерині Вєнкіній – за наші чудові подорожі.

Олі Косовій та Катерині Киливник – за важливі життєві уроки.

Максиму Сидоржевському – за лаваші і поради з тушення м’яса.

Стасу Соколову – за модні поради і запитання, після яких переосмислюєш все своє життя.

Наталі Соколовській – за щирість і приклад.

Даші Цепковій – за суспільно корисні акції попри всі unbeatable odds.

Тані Лущенко – за прибирання Мазепиних Валів у 2008 році 🙂

Творчим колективам “Букмоль” та Moviegram за те, що ви робите для розвитку української культури споживання медіапродуктів.

Моїм спільникам, які пам’ятають і чекають на моє повернення. Ми ще заробимо з вами мільйони!

Рік прийдешній має стати історичним і я бажаю усім нам у цій історії зіграти правильні і визначні ролі!