Часом я проводжу для своїх колег і друзів, які навідуються до Бонна, екскурсії. Подорожую з ними до Семигір’я – казкової місцевості зовсім неподалік мого дому, буквально через річку.
Із Семигір’я і вгору за течією Рейну починається регіон з найбільшою концентрацією замків у світі. Вздовж берегів річки тягнуться невисокі гори, і на вершині кожної з них – замок або палац, або монастир, або маєток, або вежа, або якісь руїни.
Все тут вкрите мохом та століттями історії, і неодмінно нагадує про усі фентезійні книги, які я прочитав, та всі фентезійні ігри, в які я грав. Скажімо, ось так виглядали багато стежок, якими подорожував Геральт із Рівії…
Складається враження, що краєвиди мало змінилися з часів Середньовіччя.
Ця земля справді багата на історію. У готелі для дипломатів на вершині Петерсберга підписували створення Федеративної Республіки Німеччина після Другої світової. А з каменоломні під Драхенфельсом брали каміння для спорудження Кельнського собору. Пізніше, у 1838 році король Фрідріх Вільгельм ІІІ через обвал гори і фортеці на ній вперше на території Німеччини підписав природозахисний указ – про заборону брати каміння з цієї гори.
На острівці посеред Рейну – мажорна школа. Туди ходить окремий пором. Подейкують, що він припиняє роботу на вихідних. Справжнє місце для історій-жахастиків чи якихось містичних детективів!
З цих вершин видно мій будинок і мою роботу. Зручно, коли над твоєю роботою стирчить єдиний хмарочос у місті та околицях!
“Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал”.
One thought on “Семигір’я”