Реакція українців на цьоготижневе голосування в Європарламенті щодо безвізового режиму достойна якогось окремого ґрунтовного дослідження. Люди в соцмережах постили радісні радощі про те, як путінська Росія програла з нами війну, циніки постили приколи про те, що хто останній виїде з України, хай вимкне світло у “Борисполі”, “УП” поставили новину про “безвіз” ЧЕРВОНИМ ЖИРНИМ КАПСЛОКОМ – честь, ніби для повідомлення про початок Третьої світової або перший контакт з інопланетянами.
Ні, я не заперечую, що голосування в Європарламенті є важливим кроком на шляху до безвізового режиму. І я розумію, що це радісна подія. Питання в тому, чому всі її святкували так, буцімто це вже фінішна лінія в даному процесі? Це не останній крок. Попереду ще голосування Ради ЄС, а після того пройде ще тижні три, поки безвізовий реально режим почне діяти.
З тим самим успіхом, чому ми не шаленіли від завершення переговорів щодо “безвізу” у трикутнику Єврокомісія-Європарламент-Рада ЄС? Я скажу чому: бо це дипломатична формальність. І голосування в Європарламенті, і майбутнє голосування в Раді ЄС – це формальності. Реальні рішення всі ці єврочиновники для себе ухвалили набагато раніше. І вони можуть їх відкликати, щойно українці почнуть зловживати “безвізом”. Власне через це надання “безвізу” і затягнулося – бо європейські структури розробляли механізм відкликання.
Небезумовний “безвіз”
Не зайвим буде нагадати, що “безвіз” не означає геть вільного перетину кордонів ЄС. При в’їзді до союзу у вас запитуватимуть про…
- мету подорожі: якщо ви їдете до друзів, варто, щоб вони написали листа-запрошення, якщо ви їдете як турист, потрібно мати квитки назад і підтвердження бронювання в готелі,
- наявні кошти: має бути близько 50-60 євро на добу проживання (не у всіх ці гроші є),
- медичне страхування: формально його не повинні вимагати, але знавці кажуть, що про нього запитують часто.
І звісно, “безвіз” діятиме лише для власників біометричних паспортів, видача яких прогнозовано сповільниться. Зі своїх джерел знаю, що днями силовики вилучили сервери нової паспортної системи. Чому, навіщо і наскільки це нашкодить, поки сказати важко.
Знову ж таки, в цілому, цей перелік – позитивний. Щонайменше, не потрібно буде за рік записуватися на прийом у посольство, не потрібно буде платити деякі збори при запрошенні друзів та при отриманні візи. Просто пам’ятайте, що з’їздити до Берліна – це не те саме, що з’їздити до Житомира, хоч з “безвізом”, хоч без нього.
Зрозумілі пояснення
Але припустімо, що паспорти видаватимуться справно, і що у ЄС не виникне підстав знову закривати свій східний кордон. Проблема, про яку я пишу, не стільки стосується самого “безвізу”, скільки інформаційного простору, уже занадто перегруженого інформаційним шумом і всією цією іншою пост-правдою.
Колеги закидають мені, що своїми застереженнями я “не даю людям радіти”. Але трясця, якщо всі вирішать, що Земля квадратна і це викликатиме необґрунтовано шалену радість, це не змінить факту, що Земля кругла і радіти тут нема особливо чому.
Очевидно, що людям важко розібратися в європейській бюрократії – з усіма оцими Радами ЄС і Європейськими радами. Але як щодо медіа та аналітиків? Як щодо всіх наших досвідчених лідерів громадської думки? Чи не повинні вони були би пояснювати широкому загалу, що насправді відбувається? Чому СТІЛЬКИ людей клюнули на меседж про беззаперечну переможеньку? Вибачайте за конспірологію, але я майже певен, що цим роздуванням проурядові сили просто намагаються показати чергове “миздобули”, адже решта обіцянок виконуються як попало.
Роль медіа (в ідеалі) полягає в тому, щоби пояснювати простими словами складні процеси цього світу. І конкретно в даному разі українські медіа не справилися зі своєю функцією, відпрацювавши натомість політичний, майже міфологічний меседж, який дуже відірваний від дійсності. Натомість соцмережі посилили цей ефект за допомогою інформаційних бульбашок, в яких українці бачили навколо себе тільки щирий екстаз від здобутої свободи пересування.
Це не є шлях до успіху.
Дамітріанство 