Півроку тому я відмовився від свого персонального блогу на користь кількох окремих. Ідея здавалася логічною, однак на практиці виявилася не настільки хорошою. Помилку краще своєчасно визнати і виправити.

Усе писане за ці півроку імпортоване сюди, тому якщо хтось щось пропустив – погортайте, подивіться останні 20-30 записів. Найуспішнішим записом за ці півроку був лікбез про те, які бувають ідеології. Всім дуже сподобалося. Почитайте, якщо іще не бачили.

Меню тепер містить усі важливі рубрики, а кожна рубрика – усі цікаві записи.

  1. Політична майстерня – все про комунікацію в політиці та роботу в медіа
  2. Листи з Європи – розповіді про життя на Заході та красиві картинки
  3. Кіно та книги – ті, які варті уваги
  4. Життєві уроки – про управління часом та досягнення цілей
  5. Worrk of Arrt – переважно вірші та уривки творчих робіт

Про ігри я писатиму далі на Moviegram та Букмоль, але маю окремий ігровий блок і тут, присвячений здебільшого речам, які можуть бути цікаві не лише геймерам.

Тижневих/сезонних щоденників більше не буде. Старі щоденники сховано.

, , ,

Тепер про причини повернення. Чому окремі тематичні блоги – це помилка?

По-перше, я просто переоцінив свої сили. Будь-який блог потребує регулярності. Регулярно дописувати одразу на кілька фронтів – дуже важко. Іншими словами, вести кілька тематичних блогів – це не те саме, що вести кілька тематичних рубрик на одному блозі. Внаслідок розділення мої до того нечасті записи стали буквально щомісячними.

Колись давно писав, що тематичний блог доречно вести або коли це єдиний твій блог, або коли він є колективним і наявні вдосталь інших авторів. Я був правий. Тут потрібно розділяти блог і проект. Коли блог є інформаційним супроводом певного проекту – звісно, тоді його варто робити окремим.

По-друге, повернутися мене спонукає розгублена аудиторія. Навіть без жодних записів за півроку “Дамітріанство” набрало щось в районі трьох тисяч кліків і це більше, ніж усі нові блоги разом узяті. Отже, мене таки читають, знають. Пару разів мої постійні читачі навіть ділилися думками після перечитування якихось древніх записів, про які я вже сам забув.

Все ж таки, суто технічно, легше будуватися на вже готовій основі, ніж творити будь-що із повного нуля.

І по-третє, я раніше казав, що особисті блоги померли через соцмережі. Навіть якщо це правда – це не привід остаточно здаватися. Але це не правда.

, , ,

Вдячний всім, хто продовжує чи тільки починає мене читати!

We shall deliver again!

Advertisements