Сортування VS Ефект рівних

Однією з популярних дихотомій в соціальних науках є протиставлення походження і соціалізації. Закладених схильностей та зовнішніх впливів.

В одній зі своїх подорожей німецькими лісами я побачив листяне дерево (здається, то був дуб), яке стояло посеред соснового лісу. Зазвичай такі дерева ростуть вшир, панібратськи розмахуючи своїм гіллям над просторами землі. Але тут, в оточенні солдатоподібних сосен-ракет, листяне дерево було вимушене скопіювати стратегію життя сусідів, бо махати руками тут просто немає де. Середовище сильніше.

Чи ні?

Одна із перших тем курсу “Мислення математичними моделями” присвячена сегрегації. Сегрегацію за багатьма критеріями можна побачити навіть в найліберальніших і найдемократичніших країнах, як-то в Європі і США. Вона не настільки жорстка, як у середньовіччі, але квартали міст доволі виражено діляться на багаті і бідні, молоді і старі, чорні і білі.

Не всі штати однаково сегреговані

Що цікавіше, люди мають тенденцію скупчуватися за власними поглядами – саме тому, скажімо, в США є республіканські (“червоні”) та демократичні (“сині”) штати. І в усіх країнах є традиційно консервативніші та ліберальніші регіони. Звичайно, політичні переконання, як і стиль життя, і навіть естетичні смаки, сильно залежать від уже згадуваної метрики: рівня достатку, віку тощо. Однак і переконання, і смаки – це все ж таки питання особистого рішення, а не жорстка технічна обставина.

Ефект сегрегації проявляється, як показує математика, навіть якщо люди мають високу толерантність. Розподіл починається уже тоді, коли готовність бачити не-таких-як-ти становить 7 із 10 (тобто для внутрішнього спокою вам потрібно бачити навколо себе лише 30% подібних до вас людей).

Чому так стається?

Є два пояснення: сортування (Sorting) та ефект рівних (Peer Effect).

• “Сортування” означає, що люди схильні тусуватися із подібними до себе. Тобто рано чи пізно ви поїдете з будинку/району/міста/держави/цивілізації, що вам чужі за духом.
• “Ефект рівних” означає, що люди мімікрують середовище, в якому знаходяться, і перетворюються на його частину.

На перший погляд, одне не виключає іншого, і якщо не відбувається сортування, то починає діяти ефект рівних. Чом би й ні? Однак ці дві теорії насправді взаємно виключні в одному питанні: наскільки стійка природа наших переконань і стилю життя? “Сортування” означає, що вона практично непорушна – якщо мені не підходить середовище, рано чи пізно я відсортую себе кудись в інше місце. “Ефект рівних” означає, що ми достатньо гнучкі, щоби змінювати свої установки і звички: проїхався на таксі кілька разів і ось у тебе вже в плеєрі грає пісня про конвой.

“Сортування” говорить: іди шукай свій шлях, “своїх”, своє місце під сонцем.

“Ефект рівних” стверджує, що ми – середнє арифметичне тих, із ким спілкуємося.

Міняй колір парасолі або іди геть

Приклад із деревом свідчить на користь “ефекту рівних”, однак, якщо на те пішло, у дерева не було опції переїхати – у нього була лише опція вирости подібним до сусідів. Зрештою, дерева навряд чи відрізняються чимось за своїми політичними переконаннями, імовірно, якби вони могли сперечатися на цю тему, вони переміщалися би частіше.

У людини ж є опції і щодо зміни місцеперебування і щодо зміни самої себе (власних поглядів і звичок). Але як вона робить вибір між цими варіантами змін?

Можливо, в цьому і полягає відмінність між людьми: є ті, хто швидше покине несприятливе середовище, а є ті, хто буде підлаштовуватися. Однак в обох випадках ці групи є тими, кого суспільство, якщо казати про протистояння індивіда з ним, перемогло. Чи багато є таких, що не тікатимуть і не пристосовуватимуться, а будуть змінювати це середовище за власною подобою? Адже це саме вони рухають світ вперед. Це до них переїжджають ті, хто сам себе сортує. Це під них підлаштовуються ті, хто підлаштовується.

…Але напевно, ця група людей надто незначна і тому не представлена у цій дихотомії.