Я не голосував за Португалію на “Євробаченні”. І було кілька пісень, які мені сподобалися більше. Але я щиро радий, що переміг Сальвадор.

Portugal-Eurovision.jpg

Я радію, що переміг нетиповий для Євробачення виконавець. Виконавець без шоу. Виконавець, який у своїй переможній промові дозволив собі розкритикувати сучасну музику. Виконавець, який виглядає, ніби він щойно прокинувся і не до кінця розуміє, що від нього всі хочуть. Виконавець, який переміг для своєї сестри і запросив її виступити разом співаючи фінальну пісню на завершення конкурсу.

Італієць був набагато більше “у форматі”. Але очевидно, Європі справді хочеться розмаїття не на словах, а на ділі. Тому Сальвадор і переміг.

За кого проголосував я? За драматичну цигансько-самурайську Угорщину, за двоголосого оперного товстуна з Хорватії, за феєричну Молдову, за глибокий голос бельгійки (яка також без особливого шоу) та за емоційну пару з Румунії. Приємно вразила Франція – зазвичай країни, які за замовчанням проходять у фінал, готують щось набагато менш яскраве. Звісно, крута Білорусь, хоча я очікував більшого після хайпу навколо них.

Якщо казати про шоу загалом – все було доволі типово для “Євробачення”. На понад 40 пісень трапилося півдюжини цікавих, іще десяток таких, які можна послухати, і купа чогось дуже “проходящого”. Кожна третя пісня – навіки застрягла у 90-их чи 80-их, щоправда, з таких багато не дійшло до фіналу. А от пацанчики з Іспанії заспівали першу в моєму житті пісню англійською мовою, яка, на мою думку, є адекватним аналогом гурту “Рукі ввєрх”. Заслужено отримали останнє місце за балами як від жюрі, так і від телеглядачів.

Дуже показовим є розкид в оцінках журі та глядачів. Ті виконавці, за яких я голосував, часто отримували від журі майже нуль, а за голосами глядачів потрапляли одразу в першу п’ятірку.

Швеція, головна для мене країна в “Євробаченні”, хоча і отримала високі оцінки, неприємно здивувала – харизматичний виконавець, але пісня доволі ніяка. І це при тому, що від Швеції виступи здебільшого сильні та/або нестандартні.

Щодо українського учасника… “Оторвальд” – це гурт, який хотів я послухати, але вічно вуха не доходили. Тепер послухаю точно, бо розумію, що в них є потенціал. Однак пісня на конкурс була слабка: рокова, але не яскрава. І дуже помітно, що вокал просто не витягував. Не соромно, як за “Гринджоли”, але прикро, що так мляво. І взагалі, прикро, коли виступ Онуки, що ніби просто мав розважити публіку під час перерви, на дві голови вище за нашого конкурсанта.

Організацію в цілому ліпше оцінювати людям на місцях. Але у кадрі все виглядало цілком пристойно (крім випадку, коли на сцену до Джамали вибіг чувак із голим задом). Так, ведучі іноді робили помилки в англійській мові, але на Євробаченні це не унікальна проблема. Більше мою увагу привернуло, як вони розхвалювли виконавчого продюсера Європейської мовної спілки Йона Санда – здається, Україна справді дуже сподівається уникнути санкцій за те, що не впустили Росію. Ну і підбір дещо дивний: три білі хлопці. Якщо у нас гасло celebrate diversity, то варто було б хоча б розбавити цю компанію якоюсь ведучою чи ведучим трохи інакшого кольору шкіри.

Advertisements