Нащо потрібні українські соцмережі?

Дізнався, що в Україні стартує нова соцмережа Ukrainians, яка нібито має заступити собою заборонену Vkontakte. Чому це хибна ідея?

Ми живемо в глобалізованому світі. Соцмережа для однієї країни – це дурниця. Це як оголосити “чемпіонат світу”, в якому братимуть участь лише країни Вишеградської четвірки. Якщо ви хочете створити немертву соцмережу, вона за замовчанням має бути розрахованою на міжнародну аудиторію. Принаймні точно вона не повинна обмежуватися аудиторією країни, де її створили.

Facebook створили в США, де суто американські сайти чудово виходять на солідні прибутки, бо там є реальний ринок реклами. Але навіть за цих обставин Марк Цукерберг не став обмежуватися США чи навіть західним світом. Vkontakte була успішною, бо вона майже від самого початку розрахована була не лише на росіян. І на певному етапі її ребрендували з кириличної “В” на латинські VK – з розрахунком на світовий ринок.

Натомість коли ви запускаєте соцмережу з назвою Ukrainians, то одразу шалено обмежуєте своє потенійне коло користувачів. Цим сайтом не стануть користуватися росіяни чи поляки – ну хіба тільки заради тролінгу.

В чому фішка?

Це запитання, яке нам задавали в Могилянській школі журналістики викладачі, коли ми придумували власні медіа-проекти. Це жорстоке, але правильне запитання.

Ми живемо в світі, повному найрізноманітніших віртуальних послуг. І щоб вашим продуктом користувалися, він повинен бути або просто якіснішим за інші, або пропонувати якісь нові речі, яких ще немає на ринку. Google створив G+, це глобально орієнтована, доволі зручна, але абсолютно неоригінальна мережа, тому навіть маючи підтримку цілого Google, вона так і не змогла стати популярною.

Сьогодні створити власний сайт, Інтернет-магазин чи навіть соцмережу може будь-хто. І тому такого роду продукти з’являються у великій кількості. Питання в тому – нащо?

Українці і так уже сидять на всіх можливих сервісах і мережах, і їх буде важко переконати, що нова стопіцота соцмережа має хоч якісь переваги перед тим-таки дітищем Цукерберга, де уже сидить цілий світ.

І ні, мова не може слугувати фішкою. По-перше, якщо ваш сайт вирізняється лише мовою, він точно не протягне довго. Навіть найсвідоміші патріоти підуть від вас у той-таки fb, щойно їм знадобиться організувати якусь масову акцію.

По-друге, будь-який сайт може створити собі україномовну версію. Укр-версія є навіть у забороненого нині VK.

І по-третє, “українських соцмереж” існує вже напевно десятки, якщо не сотні. Під новиною про Ukrainians в одному з коментарів обізнаний користувач запитав, нащо потрібна нова мережа, коли вже “і так є українські соц. мережі: ц.укр і укр. опен”. Напишіть мені в коментарях, якщо хтось чув про ці великі мекки українства.

Як бачите, всі “українські соцмережі” наступають на одні і ті самі граблі: українство, українці, український прапор, укр-цукр, укр-укр-укр, кириличні букви у адресах і т. д. Замість творення продукту, яким захочуть користуватися наші сусіди, а може і цілий світ, Україна знову створює продукт розрахований суто на внутрішнього споживача, у якого є доступ до маси всесвітніх укорінених і просто кращих альтернатив.

А як має бути?

Має бути назва, з якою асоціювати себе зможуть не лише українські патріоти, але і люди з Нової Зеландії, Португалії та ПАР. Має бути зручний інтерфейс – цим VK був завжди кращий за fb. Якщо ви справді хочете замінити собою VK, потурбуйтеся перейняти від них усе найкраще. Має бути якась фішка – соцмережа у вигляді карти (тут можна вкрасти ідеї Тіндера) чи соцмережа, яка групує людей за політичними ідеологіями… це суто мій трисекундний мозковий штурм, але я вже згенерував більше креативного функціоналу, ніж усі “українські соцмережі” з часів connect.ua разом узяті. Поштурмуйте і ви!

В якому вигляді створення соцмережі суто для українців мало би сенс? Тільки якби ця платформа включала в себе функцію контактів з державою. Щоби там можна було і декларації подавати, і довідки отримувати, і усі свіжі зміни до законодавства в зручному форматі переглядати, і петиції до КМДА і подібних інстанцій підписувати – оце щось, на що я би подався з превеликим задоволенням і куди би запрошував інших.