Експеримент: День без Інтернету

Цього літа я запланував три різні експериментальні дні. Кожен із них – це спроба провести одну добу не так, як зазвичай. Навіщо? Кожен із трьох днів покликаний по-своєму почистити мій мозок від інформаційного перевантаження.

Першим із цих експериментів став день без Інтернету. І ось невеличка історія про те, як він пройшов.

Більшим випробуванням за саму відмову від Інтернету було наважитися на цей експеримент. Я кілька разів його відкладав (ще з квітня), я постійно вагався , чи варто проводити його саме зараз, адже Інтернет – це єдиний спосіб для мене зв’язатися з більшістю друзів. Страшно, що мене не буде онлайн, якщо трапиться щось важливе чи комусь із моїх найближчих потрібно буде зі мною зв’язатися. Але, з іншого боку, підібрати ідеальний час тут неможливо. Я майже постійно десь задіяний (і слава Богу) і в подальшому буду задіяний іще більше у кількох проектах, плодами яких я сподіваюся похвалитися за кілька місяців, тому вийти в офлайн з часом буде тільки важче.

От написав ці рядки і самому не віриться, що все може бути настільки складно. І знову мене вражає залежність людини від Мережі. Пару років тому у мене була ситуація, коли господар будинку від’єднав Інтернет, а минулого року я пережив загибель свого ноутбука, але не можу сказати, що то були періоди офлайн. Я просто більше часу проводив зі смартфоном і просиджував за чужими компами, щоб вийти на зв’язок з батьками, коли померла моя бабця, чи щоб пройти скрутну німецьку епопею з підключенням власного роутера.

Отже, правила: не відкривати браузер, месенджери і навіть не користуватися сервісами типу Netflix чи Steam, які потребують підключення до Інтернету. Я також обмежив сидіння за ноутбуком. Коли треба було щось записати – спершу писав на папері, а потім лише набирав.

Довгий сніданок

Насправді, будь-який день-експеримент – це не складно, адже близько третини доби можна просто проспати! 😊 Як і в будь-який хороший вихідний, можна не поспішати за сніданком. Але за роки роботи в медіа я звик снідати максимально швидко абичим, щоби пошвидше всістися за ноут, навіть у неробочий день, навіть у день, коли в цьому немає потреби. Від цієї звички непросто відучитися. День офлайн – хороша нагода подовше подивитися у вікно тримаючи філіжанку кави і помедитивувати над органайзером, трохи навести у хаті лад.

Коли тобі потрібно прожити день офлайн, хочеться використати цю нагоду максимально. Мені згадався Олексій Навальний, який радив своїм прихильникам не боятися сісти на 15 діб за участь у мітингу, адже це шанс прочитати пару книжок, на які ніколи не вистачає часу на волі. Отже, я вирішив, що передовсім сяду читати, адже читати мені є що.

Продовжив вивчення Why Nations Fail, яку закинув пару тижнів тому. Книжка по-своєму чудова і по-своєму нудна. Точно публікуватиму з неї конспект, але потрібно більше часу.

Прочитав ще одне есе Вацлава Гавела «Анатомія стриманості» – конспект по ньому вже зараз можна прочитати на «Дамітріанстві».

Втеча з дому

Роздуми Гавела мене самого занурили в якесь дисидентство, і я засів зробити деякі нотатки на майбутнє.

Але чим іще люди займаються за ґратами окрім того, що читають і пишуть? В американських фільмах вони постійно качаються на тренажерах на в’язничному подвір’ї. Тож я знову узяв до рук гантелі, які не піднімав, відколи гепнувся з велика і пошкодив руки. Було круто! Ні, не падати з велика – а піднімати гантелі 😊

За відсутності Інтернету, вдома стає не так цікаво, з’являється більше бажання рухатися! На якомусь етапі я вирішив, що настав час відновити і свої пробіжки, яких не робив уже більше року. Ганебні два кілометри, але після такої тривалої перерви мені навіть вони були в радість. Та бігати все одно не так цікаво, як гасати на велику, бо коли біжиш, краєвиди повзуть занадто повільно.

Дорогою додому натрапив на свого сусіда Саада і знову у якості пригощання отримав смачну домашню їжу!

, , ,

Словом, як бачите, не так і багато я встиг. Насправді, наявність купи повідомлень зазвичай підстьобує і пришвидшує. Але самотність справді потрібна, щоб читати і писати. І для цього, мабуть, потрібен набагато більше, ніж один день.

Замість висновку скажу, що день без Інтернету не стільки дозволяє відключитися від інформації, скільки підтягнути хвости по тій інформації, що наявна у паперовому форматі. Але це теж важливо для відпочинку.