Любов ірраціональна – нас не завжди приваблюють люди, які відповідають загальноприйнятим “стандартам” чи навіть нашим власним теоретичним ідеалам. Але це не означає, що любов безпричинна. Ми любимо когось, бо нам добре з цією людиною. Так-так, і вас люблять тому, що з вами добре, а не на рівному місці!
Що саме для кого вкладається в оце «добре» – питання індивідуальне. Для когось важливіші фізичні дані, для когось – живість характеру, для когось – подібність смаків і поглядів. Ми можемо самі не до кінця розуміти, що саме для нас важливо. Але важко уявити, що для будь-кого якась одна річ може заступати собою усі інші. Найпривабливіша дівчина світу, якщо з нею немає про що поговорити – це лише сексуальне тіло. І найдобріша, найтурботливіша подруга, з якою немає іскри – все одно лише подруга. І спільниця, за яку я можу закінчувати речення, – це лише партнерка в бізнесі. Окремо це ще не стосунки.
, , ,
Любов – або є, або її немає. Вона або взаємна, або ні. Найбільша брехня, яку я чув про стосунки – це те, що за них потрібно «боротися» чи що їх потрібно “доводити”.
Стосунки потрібно розвивати – це правда. Потрібно вміти домовлятися і потрібно якомога більше спільного досвіду. Але весь цей розвиток можливий тільки тоді, коли стосунки є. А вони є, коли є взаємність. Якщо за стосунки «потрібно боротися», це означає, що взаємності нема, а відтак і стосунків нема.
Якщо людям добре одне з одним, це проявиться досить скоро у простому спілкуванні, у бажанні це спілкування продовжувати і переходити на дедалі інтимніші теми. У бажанні робити щось приємне одне для одного. Якщо ж одна людина закохана, а інша говорить “доведи мені” чи “борися за мене” – це безнадійно. Це навіть не ознака сумніву у почуттях, це ознака гарантованої відсутності почуттів і наявності бажання скористатися почуттями іншої людини – заради подарунків, послуг, компліментів… хто із нас відмовився би від додаткової уваги?
, , ,
“Любов довготерпить” – це правда. Любов даватиме другий шанс там, де здоровий глузд давно пошле під три чорти. Але от чи дійсно любов “ніколи не перестає” – це питання (зрештою, це біблійна цитата і там трохи про іншу любов ідеться). Любов можна зруйнувати. І коли її буде зруйновано, не треба казати, що почуттів не було – це інфантильна спроба самообману.
Звісно, якщо людина кинула вас через те, що ви їй не ту каву купили – напевно, почуттів таки не було. Однак якщо ви місяцями демонстративно плювали людині в душу, користувалися з її почуттів і морочили їй голову без інвестицій зі свого боку – не треба дивуватися, чого ставлення до вас погіршилося. І не треба пафосних розповідей, що це “не було справжнє кохання”, бо справжнє кохання нібито має виражатися у собачій вірності, навіть коли вам наступають на обличчя. Ні. Стосунки і рабовласництво – це все ж таки різні речі. Хоча би в тому, що стосунки передбачають певний паритет, а рабовласництво – обов’язкову жорстку ієрархію.
Можливо, стосунки саме тоді і починаються, коли одна людина починає боятися втратити іншу, бо розуміє, що любов іншої цілком навіть реально знищити.
Дамітріанство 
А що саме ти вкладаєш у слово “боротися”, в даному контексті? Виникає враження, що пост більше про вже усталені стосунки, які є, але не про те, як їх почати. Бо на початку привернути увагу або вразити дуже навіть боротьба))
Саме так. Я говорю про взаємини між людьми, які вже знайомі одне з одним і можуть робити висновки про своє ставлення одне до одного. Коли дівчина вже розуміє, що хлопець має до неї інтерес.
Я думаю, в такому разі дівчина мала би вирішити – пердовсім для себе – чи має вона інтерес до хлопця і які його межі. На жаль, чимало дівчат обирають за цих умов тактику морочення голови, недофрендзони і кажуть “боротися” за себе чи навіть “завойовувати” себе (ці категорії в моїх очах руйнують перспективи фемінізму на найближчі років 200) і влаштовують змагання між залицяльниками.
Ну і звичайно, що щоби зацікавити людину собою, потрібні певні зусилля, але я би це радше назвав “самопрезентацією”, а не “боротьбою”. Бо якщо це “боротьба” за увагу, то хлопець показує себе принципово інакшим і кращим, ніж є по життю – очевидно, це веде до розчарувань і нікому краще від такої “боротьби” не стане. Це вже порада чоловічій аудиторії: якщо на тебе не звертають увагу в природному для тебе стані, подумай, наскільки виправдано переходити в неприродний.
Ти не забувай про фактор страху і рендомні речі, які ускладнюють життя. Мені знадобилось 4 місяці, щоб заговорити з моїм теперішнім хлопцем напряму, бо внаслідок деяких обставин я була впевнена, що він мене тихо ненавидить і мріє про моє зникнення з горизонту))
Але це дуже добре, що ти наважилася заговорити. І також удача, що за цей час він не знайшов собі нікого іншого. І звісно, це ще один доказ того, що стосунки – це вулиця з двостороннім рухом.