Назва книги – “Ніч у самотньому жовтні” (A Night in the Lonesome October) – прямо вказує на те, коли її варто читати. Це ідеальний твір для осіннього самотнього вечора. Особливо якщо не хочеться напружуватися надто складними і серйозними сюжетами.
Книга обігрує архетипи, які мали особливу роль в літературі кінця ХІХ століття. Серед героїв “Ночі…”: Шерлок Холмс, Дракула, Джек-Різник, Франкенштейн та інші. Всі вони виконують типові для себе функції, хоча і за дещо нестандартних обставин. Вони грають у “гру”, яка потенційно може змінити світ. Правила цієї гри розкриваються читачу дуже повільно, дозовано впродовж цілого твору.
Розповідь ведеться від імені пса-компаньйона одного із гравців. Кожен гравець має свою тварину, чарівний предмет і житло. Все це впливає на фінальний результат гри. Іноді здається, що тварини напружуються більше за своїх господарів.
Роджеру Желязни вдалося правдоподібно наповнити свій твір стереотипно британськими тонами: головні герої поводяться стримано і полюбляють іронізувати. І більшість із них особливо не переймаються можливими наслідками своєї гри попри те, що одним із таких наслідків (лише одним із багатьох) може стати апокаліпсис. Словом, це більше гумористичний детектив, ніж книга жахів.
Особливо цікаві тут епізодичні уривчасті появи Холмса. Все виглядає так, як зазвичай у історіях про нього: великий детектив зайнятий розслідуванням, він перевтілюється і нишпорить, щоб докопатися до суті, але цього разу читач бачить його роботу з абсолютно іншого ракурсу. Ракурсу навіть не стільки співучасника злочину, скільки паралельного спостерігача, чиї справи у певній точці перетинаються із розслідуванням геніального детектива.
До речі, Холмса ніде не називають по імені, як і Дракулу з Франкенштейном, які є просто “Графом” та “Добрим доктором”. Є щось містично привабливе у цих позбавленнях персонажів імен.
Невеликий обсяг книги водночас є і позитивом, і суттєвим обмеженням. “Ніч…” навіть із моїм суперповільним темпом читання можна подужати за два-три вечори, але почасти хотілося би побачити глибше розкриття “позичених” автором персонажів. Особливо тих, які отримують в книзі мало “ефірного часу”.
Видання, яке придбав я, мало також атмосферні ілюстрації Гехена Вілсона. Дуже раджу шукати саме таке видання.
Дякую за пораду щодо цієї книги Moontessa!
Дамітріанство 
Кльово.
We deliver!
Крута книжка й чудове міні-рев’ю
Одна з моїх найулюбленіших книжок на осінь, перечитую її щожовтня, ніби ритуально. Вона настільки атмосферна, що у моїй голові чітко склався образ тієї невеличкої локації, у якій все відбувалося)
[…] детективами Агати Крісті, оповіданнями Лавкрафта, “Ніччю в самотньому жовтні” та романом Сюзанни Кларк “Джонатан Стрендж і […]