100 років ідіотському злочину

Сьогодні – 100-річчя великої трагедії, за якою послідувала купа абсурду, руйнувань і убивств.

Гореть вам всем в аду!

Комунізм, як і будь-яка ідеологія, малює образ ворога, винного у всіх бідах людства. У комунізму вороги – аристократи і капіталісти. Але, як і у кожної ідеології, образ ворога швидко втрачає свої межі. Ворогами за артистократією і капіталістами одразу стають ті, хто нібито обслуговує їхні інтереси – клір та силовики, а невдовзі – просто трошки багатші за тебе сусіди – інтелігенція та куркулі. І їх всіх можна різати! Стукати на них. Розграбовувати їхнє майно…

Мої прадіди були лікарем під Волгоградом і куркулем на Слободжанщині. “Народ” відібрав у повітового лікаря коней (мабуть, для своєї сраної революції), хоча він їздив тими кіньми по повіту, щоб лікувати хворих селян. Ой великого “ворога народу” побідили! Невдячне бидло. Тьху!

У прадіда-куркуля забрали перелісок і поле (нафтоносні землі, між іншим). Його колишній наймит, який до революції ніде не міг влаштуватися на роботу, окрім як у цього самого прадіда, постійно приїздив і забирав зерно, бо став “важною людиною” після приходу червоної чуми. Прадід зрозумів, що все йде до голодомору і втік із залишками свого майна геть.

У вас було “щаслівоє дєцтво” за СРСР? Ну то знайте, що це було за рахунок моїх прадідів і ви мені тепер винні з відсотками. Мені і ще мільйонам, чиї сім’ї постраждали.

Тим, хто каже, що завдяки СРСР у нас електрифікація, формування сучасних меж України, права жінок і 8-годинний робочий день – розкажіть, на милість, чому країнам типу Великобританії, Швеції та США вдалося збудувати набагато успішніші і більш соціально-орієнтовані суспільства БЕЗ дебільних червоних революцій? Подивіться: навіть найбідніші країни ЄС, які не були під СРСР, хай навіть ті, які нині мають кризу – нам би їхню кризу! Нам би їхні пенсії і зарплати! А від електрифікації та індустріалізації нам залишилися хіба дроти БЕЗ заземлення і найбільш уродські житлові будинки з усіх, які я бачив будь-де, включно із фільмами-антиутопіями.

Тим, хто справді вважає, що комуністична ідея чимсь краща від нацизму: історії про моїх прадідів можна легко переінакшити. Просто уявіть, що йдеться не про революційний 1917, а про євреїв наприкінці 1930-их. Окрім одягу, мови і символіки дійових осіб, ви не помітите різниці. Можна по-різному це називати: експропріація або погром, “вороги робочого народу” чи “вороги арійської раси” – все одно йдеться про грабунок, який часто супроводжувався убивством і приниженням… і завжди – вірою в “світле майбутнє”. Я певен, нацисти так само думали, що вони заживуть щасливо, якщо позбудуться “паганих жидомасонів”, які десь там нібито керують усім світом. Але хто постраждав реально? Який-небудь провінційний єврейський лікар і може відносно небідний корчмар, що не працював по суботах. Я в упор не бачу принципової різниці між масовим грабунком і убивством категорії X та масовим убивством і грабунком категорії Y.

Тому я не люблю “світле майбутнє” – в ньому немає ані світла, ані майбутнього. І я не люблю “соціальну справедливість”, бо в ній немає нічого справедливого чи справді соціального. Я “за” декомунізацію, і я тішився, коли повалили першу статую Леніна. Це брєд, коли хтось каже, що вона мала художню цінність. Це був засіб пропаганди – як сучасні ролики на ТБ чи плакати на білбордах. Ви ж не кричите, щоб плакат Яценюка не здирали, коли проходять вибори? І також це брєд, коли хтось каже про “історичну цінність”. У моєї сім’ї було викрадено майно – рухоме і нерухоме. Я б’юся об заклад, що якби якісь рагулі прикриваючись прагненнями до “світлого майбутнього” викрали вашу машину, ви би навіть не подумали вбачати в цьому якусь “історичну цінність”.

Для мене 1917 рік – це дата початку масового злочину з дуже обтяжливими і трагічними обставинами. Все, що я можу сказати про цю дату: Ніколи знову!