НЕ-майдан Саакашвілі

Цими днями Україна справляє враження війни всіх проти всіх навіть більше, ніж зазвичай. Не встигли вщухнути бої між президентською вертикаллю в особі генпрокурора Юрія Луценка та антикорупційними органами, як розгорівся новий фронт із Саакашвілі.

Miho.jpeg

Багато суперечливої інформації, багато невідомого, але спробуємо розібратися. Почнемо з очевидного.

Що відбулося?

5 грудня СБУ провела обшук у квартирі лідера “Руху нових сил” Міхеїла Саакашвілі в центрі Києва. Саакашвілі виліз на дах нібито щоб покінчити життя самогубством, однак спецназ повернув його у приміщення. Поки тривали події на даху, прихильники Саакашвілі зібралися під будинком.

Коли СБУ-шники упакували екс-президента Грузії в бусик, активісти заблокували дорогу, за пару годин виламали в бусику двері і визволили Саакашвілі. Була штовханина з нацгвардійцями, але обійшлося без жорсткого протистояння. Разом зі своїми прихильниками Саакашвілі пішов під стіни Верховної Ради для акції протесту, де ще до того стояли кілька наметів. За деякий час генпрокурор Луценко заявив, що Саакашвілі підозрюють у отриманні півмільйона доларів від членів “Сім’ї” Віктора Януковича для дестабілізації ситуації в Україні. Протести тривають.

НЕ майдан

Передовсім, давайте не називати “майданом” те, що робить Саакашвілі. Коли в країні реально трапляється Майдан, то ні в кого сумнівів немає, чи це Майдан чи ні. Кілька наметів і кількасот проплачених протестувальників – це НЕ Майдан. Я знаю конкретну точку на Трухановому острові, де проживали ці “протестувальники” іще з 2014 року, поки їх не запросили попрацювати під Радою.

Окрім того, до всього цього цирку з СБУ Саакашвілі так і не вдалося зібрати навіть пристойний протест. Журналісти, яким я схильний довіряти, зазначали під час попередніх акцій під Радою, що по кількості партійних прапорів можна зробити висновок: “органічних” протестувальників на акції 10-20 відсотків. Решта – завезені.

І взагалі, всім уже давно пора зрозуміти, що кожна політична акція має свій період “охолодження”. Майдан (суто статистично) трапляється раз на десятиліття. Останній був чотири роки тому. Робіть висновки. І заради всього святого, припиніть називати кожен зелений намет у центрі міста “майданом”!

Теорія змови і теорія тупості

Дії влади в усій цій історії видаються непродуманими. Чи не легше президентській вертикалі було просто дозволити Міхо політично померти? Рейтинг “Руху нових сил” ніколи не перевищував 5%, а після ганебних псевдопротестів, здавалося, про Саакашвілі скоро взагалі забудуть. Але обшуки СБУ привернули до нього стільки уваги, що він знову мислить себе лідером опозиції. Ось це єдине, чим історія Саакашвілі-2017 нагадує події Майдану-2013.

Закид щодо зв’язків Саакашвілі із “Сім’єю” правдоподібний, але навіть якщо ГПУ і СБУ були твердо переконані у точності наявних доказів, підібрали вони для обшуків і затримання реально невдалий час. Та і не вірю я, що наші силовики будуть робить щось суто бо так зобов’язує закон, тим паче в такій політично заангажованій справі. А як сказано вище, з точки зору політики було виправдано зачекати – хай хоч до виборів 2019 року.

Деякі аналітики припускають, що руку до підсилення Міхо доклав Арсен Аваков, який за рівнем впливовості нині може позмагатися із президентом. У 2013 році аналітики також припускали, що побиття Євромайдану було спеціально підстроєним зсередини влади, щоби спровокувати протести. Однак це не пояснює заяв Луценка про гроші “Сім’ї”.

На кожну теорію змови я маю власну відповідь – теорію тупості: наші еліти вчаться дуже повільно і тому припускаються ідіотських помилок, які обґрунтовують по-дебільному написаними текстами.

Жаба і гадюка

Саакашвілі правий, коли каже, що Порошенко вибудовує копію вертикалі Януковича. Вертикаль саботує створення в Україні реально незалежного Суспільного мовлення, а також давить антикорупціонерів з ідіотськими поясненнями, що таємних агентів слід “набирати на відкритому конкурсі”. Через ці речі Захід погрожує урізати міжнародну допомогу, в тому числі і у сфері безпеки. І оце вже дуже серйозна проблема.

Однак, я залишаюся вірний принципу, що для зміни влади не лише влада повинна бути поганою, але й опозиція повинна собою щось представляти. Міхо як потенційна заміна Порошенку (чи навіть суто як обличчя протесту) – абсолютно не годиться.

По-перше, те, що робить Саакашвілі – шкідливо для нашої держави. Справа не в абстрактному “розгойдуванні човна”, а в конкретних прецедентах, які він спричиняє. Влітку він показав, що український державний кордон – це ніщо, і достатньо мати вдосталь друзів, які тебе пронесуть через натовп прикордонників. Нині він показав, що затримання спецслужбами – це ніщо, і достатньо мати вдосталь друзів, які виламають двері СБУ-шного бусика. Поясніть, чому будь-який кримінальний авторитет відтепер не має права аналогічним чином уникати затримання? Має бути якась мінімальна повага до закону. Хай би прихильники влаштували протести під будівлею СБУ, хай би соратники залучили іноземних політиків, але те, що відбулося – це ознака failed state.

По-друге, Саакашвілі постійно звертається до опозиційних сил, щоб ті його підтримали. Але кого він може зібрати навколо себе? “Регіоналів”? Звісно, вони раді були би повалити Порошенка, але я не думаю, що Міхо сам пішов би з ними на союз. Ляшка? Ляшко (як і націоналісти) жорстко критикував ідею запрошення “варягів” на керівні посади в Україні, а Саакашвілі – саме один з ключових “варягів”. Тимошенко? Так, вона підтримала Саакашвілі при  перетині кордону, але між ними двома досі є старі образи через війну 2008 року, в якій Україна ніяк Грузію не підтримала. За Міхо піде хіба що “Самопоміч” і, можливо, сили типу “Демальянсу”. Однак у них уже була можливість домовитися про політичний союз раніше, в спокійніших умовах – об’єднання не відбулося.

По-третє, спеціально для тих, хто вірить, що Саакашвілі “реформував Грузію, то зможе реформувати і Україну”: Саакашвілі грав роль обличчя і лідера революції 2003 року, але Грузія була реформована під впливом ідей покійного нині інтелектуала Кахи Бендукідзе. Саакашвілі сам по собі є лише політиком-скандалістом. Оці всі його панічні припадки, коли йому журналісти задають якесь незручне запитання (часом навіть коли задають цілком звичайне), оці виходи на дах, щоб із нього зістрибнути, давніша перепалка з тим самим Аваковим на засіданні уряду – це важко назвати проявами сильного політика, це радше прояви істерички. Відтак він дискредитує справу, за яку він нібито бореться.

Об’єктивно, потрібна краща альтернатива. Останні роки нам чітко показали, що трапляється, якщо починати революцію без адекватних лідерів. Та і взагалі, хороше питання, чи реально її почати зараз. І чи потрібно.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.