2017

Традиційний час підсумків і подяк. Мій 2017-ий був роком багатьох чудових починань і багатьох згаяних можливостей.

Хоча зараз я стою на шляху до більших звершень, ніж ті, що були будь-коли раніше, мене практично ніколи не покидає враження, що я провалив своє життя і тупо взагалі ні з чим так і не справився у ньому. Головний здобуток – я навчився діяти і жити попри це усвідомлення. The light inside is broken, but I still work (c).

Who is on duty today?

Вперше прочитав гостьову лекцію перед молодими колегами-політологами. Особливо пізнавальною для мене була нагода відповісти на запитання – вони яскраво показують різницю між досвідом різних поколінь могилянців.

Home illegal home

Вперше подав податкову декларацію, і це сталося не в Україні, а в Німеччині. Навіть отримав за це невелику компенсацію, бо виявилося, що заплатив більше податків, ніж повинен був. Це не так складно, як я боявся, але все одно процедуру можна і варто значно спростити.

Вперше переночував у своїй квартирі в Києві. Гіркосолодкий досвід. Солодкий, бо мені там сподобалося. Гіркий, бо ще так багато всього має відбутися, щоб це житло стало справді домом.

Проекти

Людина є тим, що вона робить сьогодні. Для мене мої проекти – це не просто пошуки самореалізації, це також пошуки самовираження.

Моєму давньому другу Володимиру Кравценюку запропонували очолити Волинський осередок РПЛ. Я мав чудову нагоду попрацювати дистанційним політичним і медіаконсультантом. Окрім того, разом з Вовою написали стратегію просування його програми з розвитку туризму в Україні. Якщо все відбудеться так, як треба, це може допомогти у створенні тисяч нових дрібних бізнесів по країні і навіть за її межами. Сподіваюся, що зможу більш тісно долучитися до цього проекту на пізніших етапах.

З керівницею благодійної організації “Віднова” Дашою Цепковою розпочали роботу над проектом Back To Work, покликаним допомогти полегшити одразу соціальні та екологічні проблеми міста Києва.

Також Даша мене запросила до більш творчого проекту – написання сценарію для великої польової рольової гри за всесвітом Warhammer. Гра “153 роки після падіння Мордхайм” розпочнеться 27 червня і ми на ній виступимо в числі ведучих.

Дороги

Найбільше можливостей було змарновано у сфері подорожей. Не відбулися поїздки до Флоренції, Вроцлава та на Мальорку. Не відбулися через буквально кілька невдало вставлених робочих змін. Не відвідав жодної нової країни. Однак побував у казковому Брюсселі і страхітливому Аушвіці, в який мав поїхати ще у 2012 році.

Ніким не зруйнований і не взятий Марксбург
Ніким не зруйнований і не взятий Марксбург

Також відвідав чотири нові замки понад Рейном і Мозелем та отримав у голову орлом у мальовничому Вулканайфелі.

Тексти

Остаточно зрозумів, що публікувати статті на моїй роботі мені не дадуть. Прикро, але битися об гранітну стіну реально набридло. Дякувати Богу, виявилося, що мої букви потрібні деінде. Фокус, Insider і давні друзяки з ТСН запропонували написати кілька статей у зв’язку з виборами в Німеччині та подальшою коаліціадою.

Окрім того, завдяки колезі по універу Івану Гісему, я деякий час попрацював із The Mir. Коли подальша доля цього проекту стала під питання, Іван Іванич мені запропонував писати для Zik.

Цьому Інтернету потрібен писака, на якого він заслуговує

Moviegram запропонували мені з автора перетворитися на редактора ігрової рубрики, тож я зібрав стару команду журналу “Князь Ігор” і ми перейшли на щотижневі публікації. Я хочу особливо подякувати Марті Холодило, яка не лише виступає нашою авторкою, але і допомагає в організації роботи і налагодженні комунікації. На жаль, за браком часу я став рідше писати для сайту “Букмоль”, але співпрацю із ними я також не покидаю.

Підвищена цікавість до моїх буков змусила задуматися про відновлення “Дамітріанства”. Я знову пишу.

А ще я завів собі Instagram, і мені одразу запропонували розповісти про себе у групі “Наші закордоном”. Моя історія багатьом сподобалася.

Книги

Це був рік важливих книжок. Я прочитав популярну в певних колах Чому нації занепадають, хоча далеко не з усім у цій книзі погодився. До біса почуття допомогла мені частково прийняти негативні аспекти моєї нікомунепотрібності. Реальність поламано відкрила мені усю серйозність ігор як явища і ще більше заохотила займатися темою ігрофікації. Книга Аеропорт вразила і розчулила. Ніч у самотньому жовтні розважила і відволікла. А книга Про тиранію мого улюбленого Тімоті Снайдера слугувала своєрідним акомпанементом до всього, що відбувалося цього року в світі.

Друзі кажуть, що я пишу такі рецензії, після яких сенсу купувати книжки нема взагалі – бо з рецензій і так все ясно. Я закликаю видавців та авторів жертвувати мені гроші, щоб гарантувати, що на їхню книжку рецензії написано не буде.

Спорт

Перейшов на гантелі вагою 10 кг. Спромігся простояти на планці 2 хвилини. Так і не зміг вийти на регулярність пробіжок, але люди відзначають, що я виглядаю краще. А ще відмовився від пива і обмежив споживання вина.

Почуття

Цього року я мав кілька нагод розпочати стосунки, але усі ці нагоди я ганебно змарнував. I tried so hard and got so far, but in the end it doesn’t even matter (c) Дедалі більше усвідомлюю мізерність шансів на хороші чи просто бодай тривалі стосунки. Цього року я відкрив для себе купу видів лажових зустрічей/побачень (наприклад, коли дівчина цілий вечір тупить в свій ноут). Але з іншого боку, я радий, що хоч трохи отримав дівочої уваги – краще дрібка поганого особистого, ніж відсутність особистого взагалі.

Мені вже не дивно і навіть не соромно визнавати публічно свою тотальну провальність в особистому. “Теорія промоутера” не працює, принаймні не для мене. Вона лише змушує зневірятися в собі та цілому людстві. І схоже, я все життя мав неправильні уявлення про особисте, але без цих уявлень я і не бачу особливо сенсу мати стосунки.

Побажання

У році новому я бажаю собі чіткіше бачити ціль за ціллю, але при цьому фокусуватися на важливих завданнях тут і зараз, і при цьому ж перестати картати себе за відпочинок, без якого не буває ефективної роботи.

"Петля Заару"
“Onwards, to glory!”

Я бажаю собі рівніше ходити і сидіти.

Я бажаю собі зберегти хоч дрібку віри і довіри до людей, але водночас перестати сприймати їх та їхні коники надто серйозно.

Я бажаю собі проводити більше часу з тими, кому я справді потрібен, але водночас я бажаю собі проводити більше часу з тими, хто справді потрібен мені.

Подяки

Традиційно, я завершую підсумки року словами особливої вдячності. Цього року я найбільше вдячний…

моїм батькам – за організаційно-технічне сприяння.

членам СПІЛКИ – за розлогі розумні думки.

“Виживателям” – за кооперативні ігри.

єпископу УЛЦ В’ячеславу Горпинчуку і його родині – за добре слово, коли воно шалено потрібне.

Людмилі Зубрицькій – за запрошення читати лекції.

Віктору Прокопчуку – за бізнесову мудрість.

редакції Moviegram – за привід зібрати старих друзів разом.

редакції “Букмоль” – за терпіння і хіпстерські заклади.

Надін Мельманн, Данилу Білику та Юрію Шейку – за подорожі.

Дмитру Губенку та Олександру Голубову – за рекомендації.

Стасу Соколову – за шопінг.

Наталі Соколовській – за феєричні копняки.

Тетяні Лущенко – за “безпечний дім”. Він дуже допомагає.

Вікторії Сидоренко – за українське “Євробачення” і за “Суспільне”.

Вікторії Ковальовій – за “хвилинку-живинку” та віру в радіо.

…і усім згаданим у цьому дописі спільникам!

Я певен, ми змінимо цей світ на краще, якщо триматимемося разом!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s