Підбиваємо підсумки найглобальніших тем року, що минає. На перший погляд, планета помітно пригальмувала своє скочування у пекло – в цілому 2017 рік заслуговує титулу “могло бути і гірше”. США чинять опір Трампу, ЄС – внутрішнім розколам, Захід чинить опір Кремлю, на Близькому Сході добивають “Ісламську державу”. З іншого боку, майже усі ці перемоги мали присмак зради, а на обрії залишається вдосталь викликів, на які світ, здається, не знає як реагувати.
2017-ий був неоднозначним роком для світу, але враження залишає радше хороше. Можливо, бо очікування від нього не були високими. Третя світова війна ще не почалася – і на тому дякуємо!
1. Головний ньюзмейкер світу
Дональд Трамп став президентом США, найвпливовішою людиною на планеті. Демократи боялися його приходу до влади через очікування, що він гратиме на американському расизмі, проводитиме політику в інтересах багатіїв і нашкодить іміджу Америки на міжнародній арені. Приблизно так і сталося.
Практично цілий рік Трамп веде війну із американськими судами, які то забороняють йому накладати заборону на в’їзд до США вихідцям із низки мусульманських країн, то частково розблоковують цю заборону.
Адміністрація Трампа побудувала свою політику на згортанні усього, за що боровся Барак Обама. Обама встановлював екологічні норми. Трамп розширив видобуток вугілля і вийшов з Паризької кліматичної угоди, покликаної зупинити глобальне потепління. Обама запровадив програму фінансування охорони здоров’я – Трамп її з великим боєм скасував. Обама боровся за розширення міжнародних торговельних договорів – Трамп вивів Америку з Тихоокеанського партнерства. Окрім того, Трамп відстоює повернення санкцій проти Ірану, оскільки той нібито не виконує умови ядерної угоди 2015 року (також укладеної за Обами). Цікаво, чи Трамп підписується на спам-розсилки, від яких відписався Обама…
На міжнародній арені Трамп також відзначився розпалюванням конфліктів, які і без того важко було назвати цілковито замороженими. Близько півроку пройшло під загрозою ядерної війни з Північною Кореєю. На щастя, різка риторика Трампа і Кім Чен Ина виявилася суто пустопорожніми понтами… принаймні поки що.
Визнання у грудні Єрусалиму столицею Ізраїлю призвело до масових заворушень палестинців. Оскільки більшість країн світу та Рада Безпеки ООН засудили крок Білого дому, я сумніваюся, що рішення Трампа на виході виявиться корисним для Ізраїлю.
Трампу вдалося добитися дуже багатьох своїх цілей, але надалі він зустріне посиленіший спротив. Його рейтинг продовжує падати (нижче 40%), Республіканці втрачають підтримку в тому числі і в традиційно “червоних” штатах (зокрема, в Алабамі), а спецпрокурор США Роберт Мюллер провадить розслідування щодо можливого втручання Росії у вибори президента США, в яких переміг Трамп. Він уже затримав низку соратників президента, серед яких і Пол Манафорт, що свого часу працював над іміджем Януковича.
2. Total sexual harassment
2017-ий став роком сексуальних скандалів і водночас визнання слова “фемінізм” словом року. Згідно он-лайн словника Webster користувачі найчастіше намагалися розтлумачити саме це поняття. Все почалося з того, як декілька американських актрис звинуватили відомого продюсера Харві Вайнштейна у сексуальних домаганнях. В більшості випадків йшлося про щось, що відбулося багато років тому, про що жертви мовчали з тих чи інших причин. Майже миттєво Вайнштейна виключили з різноманітних голівудських об’єднань, його дружина зажадала розлучення, а його бізнес-партнери (включно із рідним братом, який змусив залишити родинну кампанію) відмовилися від подальшої співпраці з ним. Життя Вайнштейна розсипалося вмить.
Дуже скоро подібна історія повторилася із актором Кевіном Спейсі. Дійшло до того, що проекти з його участю заморожені, або навіть перезнімаються, у фільмах які встигли вийти 2017 року час появи актора на екрані значно скорочено. Незабаром жінки по всьому Західному світі почали говорити про домагання з боку тієї чи іншої знаменитості. Скоро хвиля дійшла і до політиків. У британському Уельсі міністра Карла Серганта було усунено з посади через підозри у харасменті, внаслідок чого він наклав на себе руки – хоча потім було встановлено, що звинувачення були помилковими!
Проблема цієї історії в тому, що вона абсолютно ігнорує принцип презумпції невинності і будь-кого, проти кого висловлюються кілька жінок, можна миттєво позбавити усього, що вони мали. Проблема також і в тому, що трактування “домагань” є дуже широким: від примусового сексу до косого погляду. В AP навіть вийшов матеріал про те, що чоловіки в США стали уникати будь-яких одноосібних контактів з колегами жіночої статі. Це все дедалі більше схоже на війну статей.
3. Біткоїн
“Біткоїн” – слово року в царині економіки. Вартість криптовалюти Біткоїн цьогоріч зросла від менше тисячі доларів до рекордних 20 тисяч за одиницю. Під кінець року курс обвалився на третину, однак прецедент рекорду змусив серйозних людей в урядах багатьох країн цікавитися цією темою. Явище криптовалют почали активно обговорювати в медіа та в соцмережах та прямо на вулицях.
В Євросоюзі вирішили запровадити жорсткіші правила для обмінних онлайн-платформ, де торгують криптовалютами. Єврочиновники вважають, що криптовалюти можуть слугувати для відмивання коштів та фінансування тероризму. В Китаї Біткоїн заборонили взагалі.
Аналітики Economist та кількох інших видань заявили, що Біткоїн є такою ж бульбашкою, як і різноманітні МММ-подібні схеми. На що прихильники криптовалют відповідають, що по суті усі гроші є подібними до МММ.
4. Євровибори
2017-ий став роком виборів у Європі. Головним європейським здобутком стала перемога поміркованих сил над правими популістами. Останні сподівалися увійти до урядів цілого ряду країн.
На виборах у Болгарії та Нідерландах найбільший результат показали проєвропейські центристські сили. Надважливим у випадку Нідерландів є відносно невисокий результат правих популістів (13%).
Права популістка Марін Ле Пен програла вибори президента у Франції центристу Еммануелю Макрону. Макрон – близький союзник Меркель, тому його обрання (і успіх його партії на парламентських виборах) консолідували основні дві країни ЄС – Німеччину та Францію.
На виборах у Великобританії лідерка консерваторів Тереза Мей сподівалася на посилення позицій своєї партії, однак натомість вони втратили абсолютну більшість. Це мало що змінює, але хаос у Британії додає політичних очок ЄС.
Результати виборів у Німеччині є чи не найменш однозначними. З одного боку, до Бундестагу вперше за понад півстоліття потрапила націоналістична партія – “Альтернатива для Німеччини”. З іншого боку, вони точно не ввійдуть в жодну коаліцію і вони одразу почали колотися після перемоги.
Переговори про коаліцію ХДС-ХСС із лібералами та “зеленими” вже провалилися і не ясно, чим закінчаться переговори із соціал-демократами Мартіна Шульца. Німеччина ставить для себе рекорд із перебування без коаліції – уже понад три місяці з дня виборів. Навіть за умови перевиборів лідерка ХДС Ангела Меркель, найімовірніше, залишиться на посаді канцлера, а значить нинішній загальний курс Німеччини продовжуватиметься.
У Австрії після виборів консерватори сформували коаліцію з правими популістами і вже вимагають перегляду політики ЄС щодо біженців. Проте Курца назвати євроскпетиком дуже складно, тому і тут Європа вистояла.
5. Євророзколи
Сили єдиної Європи протистояли силам регіоналізму не лише на виборах. У 2017-му загострилися конфлікти Брюсселя з Варшавою та Анкарою. Каталонський регіоналізм досяг найвищого за останні десятиліття піку напруження Польська правляча партія “Право і справедливість” продовжує свої реформи, які закручують гайки і посилюють контроль партії над судовою гілкою влади. Це навіть спричинило безпрецедентний для ЄС запуск правового механізму, в результаті якого Польщу, повноправного члена союзу, можуть позбавити права голосу в європейських структурах.
Що ж стосується кандидата на вступ до ЄС, Туреччини, там, здається, остаточно відмовилися від ідеї євроінтеграції. У квітні було проведено референдум, який наділив президента Ердогана диктаторськими повноваженнями, а цілий рік пройшов у хвилях арештів держслужбовців, курдів, журналістів (у тому числі німецьких видань) та інших неугодних. Туреччину як вільну країну на найближчий час втрачено.
Тим часом Каталонія, найбагатший регіон Іспанії, вирішила, що “годі годувать Мадрид” і провела референдум про незалежність. Іспанська влада жорстко протистояла проведенню голосування, внаслідок чого сепаратисти проголосили незалежність… але якось непевно проголосили, а їхній лідер невдовзі втік з країни, щоб уникнути арешту. Тупа як істерично-агресивна реакція Мадрида, так і в’ялі непослідовні дії сепаратистів. Однак ЄС тут встав чітко на бік Мадрида, застерігши Каталонію від численних проблем із її майбутнім входженням у структури ЄС. Втім, на останніх місцевих виборах у грудні в Каталонії тотальну перемогу знову здобули прихильники незалежності регіону.
6. Крах ісламістів
Однією з найкращих новин у світі став фактичний крах терористичного угруповання “Ісламська держава”.
Ісламісти продовжують контролювати окремі райони в Сирії, однак в Іраку вони зазнали нищівної поразки, втративши зокрема і мосульську мечеть, в якій кілька років тому проголосили створення свого халфіату. Багдад заявив про перемогу над угрупованням та відправився воювати з курдами, які зажадали незалежності у обмін на свою активну участь у війні проти ісламістів.
7. Росія – переможець-ізгой, “країна-фортеця” зі старіючим диктатором
Втрати ісламістів у Сирії стали політичними здобутками для Кремля і режиму Башара Асада. Росія разом з Іраном і Туреччиною виступає “гарантом” перемир’я в Сирії і співорганізатором мирних переговорів. Скинення режиму Асада і проведення вільних виборів нині видається менш імовірним, ніж будь-коли раніше. І вдячність Асада за це не знає меж, як видно з фотографії зустрічі двох диктаторів.
Тим часом у самій Росії триває підготовка до виборів президента, на яких уже 100% переможе вчетвере Путін. Попри багатомісячну польову роботу лідера опозиції Олексія Навального, його просто не допустили до виборів. Сподіватися на зміну курсу Кремля, зокрема і щодо України – не варто.
Але є і трохи справедливості у світі. За кричущі допінгові скандали минулих років російським спортсменам заборонили брати участь у Олімпіаді під національним прапором. Фактично, Росію відсторонили від участі в Олімпіаді.
8. Rise of the Saudis
Саудівська Аравія – один з регіональних лідерів на Близькому Сході і головний ворог Ірану. Цього року чи не найконсервативініші серед мусульман саудити відзначилися низкою доволі радикальних реформ. Жінкам у Саудівській Аравії дозволили водити автомобілі, мотоцикли і вантажівки. Вперше за кілька десятиліть дозволили комерційні кінотеатри. Жінка-робот Софія отримала громадянство Саудівської Аравії – це не просто політичний піар, це історичний прецедент. Здається, лібералізація іде повним ходом.
Окрім того, країна провела масштабну хвилю арештів міністрів та принців за підозрою в корупційних діях. Однак щодо цього кроку аналітики певні, що йдеться не про реальну боротьбу з корупцією, а про знищення потенційних конкурентів кронпринца Мухаммеда ібн Салмана.
Неясною залишається роль саудитів у тиску на Ліван, прем’єр якого Саад Харірі тимчасово тікав до Саудівської Аравії, звинувачував Іран у тиску і погрожував відставкою. Зрештою, він повернувся додому.
Також Саудівська Аравія негативно відзначилася блокадою Ємену, в якому триває війна між повстанцями (яких підтримує Іран) та урядом (який підтримують саудити). Проблема в тому, що в Ємені і так голод і епідемія холери, а запровадження блокади ускладнило доступ цих нещасних людей до міжнародної гуманітарки. Одним словом, саудити зробили Ємену пекло.
Що несе наступний рік
- Залежно від того, чим закінчиться розслідування щодо Трампа, 2018-ий може стати роком імпічменту для американського президента. Однак навіть якщо цього не відбудеться, подальші програші республіканців на виборах різних рівнів все більше й більше послаблюватимуть позиції президента.
- Найімовірніше, в Німеччині таки сформують “Велику коаліцію” і головна економіка Європи продовжить свій попередній курс.
- Лідери ЄС займатимуть надалі жорсткішу позицію щодо регіональних, сепаратистських та націоналістичних сил. Протистояння Мадрид-Барселона перейде у більш затяжну, суто політичну фазу. Брюссель продовжить сварку з Варшавою без реальних наслідків. В Британії частіше говоритимуть про те, щоби відмовитися від Brexit, але ці розмови нічого не змінять.
- Протистояння саудитів та іранців загостриться. Можливі нові економічні блокади союзників Ірану, посилення військових дій в близькосхідних країнах і, звичайно, нові теракти.
- Навальний проведе “страйк виборців” у Росії. Це, можливо, посилить шанси опозиційних політиків на майбутніх місцевих виборах, але глобально нічого не дасть у негайній перспективі. На революцію чекати не слід.
- Якщо в ЄС та на інших великих ринках запровадять жорсткі обмеження криптовалют, їхній публічний злет може швидко закінчитися. З іншого боку, це точно не буде їхнім кінцем – за найжорсткіших обмежень криптовалюти залишаться способом розрахунку між технологічно просунутішими користувачами.
- “Війна статей” триватиме, однак поки важко сказати, якої саме форми вона набуде. Можливо, наступні обвинувачені займуть позицію повного заперечення або навіть зливатимуть компромат у відповідь. Великі компанії точно запровадять додаткові напівформальні правила і проводитимуть більше тренінгів на гендерні теми.
2018-ий стане роком посилення протистояння для всіх і всього тут зазначеного.
Дякую за редагування цього тексту
моєму спільнику Андрію Пилипенку
Дамітріанство 