Моя чудова Німеччина

Сьогодні – рівно три роки, відколи я прибув до Німеччини. Це був цікавий і дуже цінний час, він приніс чимало нового досвіду. І цей досвід почасти був непростим. Але сьогодні я розповім суто про хороше. Про те, чого мені найбільше бракує в Україні, коли я думаю про Німеччину.

Замок Кохем

Німеччина дуже знакова. Це, без перебільшення, локомотив і серце Європи. Вона не настільки дорога, як Скандинавія, але і не бідна, як Балкани. Далека від польського консерватизму та грецького лівацтва. Німеччина – центральна, центристська і центрова.

Купівельна спроможність

Будьмо відверті: більшість українців хочуть до Європи передовсім через… ні, навіть не через високі зарплати, а через високу купівельну спроможність. Справа ж не лише в тому, що зарплати вдесятеро більші, а й в тому, що вартість більшості товарів не набагато вища, ніж в Україні. В Україні принципово дешевшими є тільки транспорт, зв’язок, послуги типу перукаря та деякі кафетерії. Одяг, техніка, нерідко ліки і дуже часто їжа в Україні та Німеччині коштують однаково. Як наші люди виживають на щось менше за хоча б 300 євро на місяць – я взагалі не уявляю.

Обервезель. Місто-стіна… чи радше стіна-місто

На свою середньостатистичну по Німеччині зарплатню я можу собі чимало дозволити. Після витрат на необіхдне (житло, харчування, транспорт, зв’язок) лишається ще вдосталь для принаймні невеликих подорожей, походів у кіно, самоосвіти, посиденьок з друзями, купівлі книжок та одягу, підтримки рідних в Україні. З такими можливостями інстинкт накопичення слабне – бо немає необхідності мати власний будинок і кількасот тисяч готівкою в матрасі, щоби почуватися безпечно і комфортно. Це неймовірне, шикарне відчуття свободи. Як виявляється, для неї не потрібні мільйони.

У Європі ти розумієш, навіщо потрібна реклама – бо маючи гроші починаєш думати, куди їх витратити, звертаєш увагу на акції в магазинах, користуєшся тими винаходами західного світу, які в Україні і після чверті століття незалежності часто виглядають безсенсовно і незрозуміло.

І при цьому працює ринок. Є вибір. Можна знайти дешевші товари, можна знайти якісніші. Є сенс заходити в різні магазини і купувати за знижками. Можна купити (зокрема онлайн) багато такого, що до України просто не довозять.

Інфраструктура

В Німеччині є планування міського простору. Тут рідко коли можна знайти справді висотну забудову. Навіть у Франкфурті-на-Майні, який славиться своїми хмарочосами, багато будинків – це ті самі старовинні фахверки у 4-5 поверхів. Таким чином, населення “розмазують” більш-менш рівномірно по площі країни. Межі між містом і селом стираються. Заторів на дорогах мало, запаркованих автомобілями дворів – теж. Завдяки нормально продуманим маршрутам, їздити в сусіднє місто на роботу на поїзді чи автобусі – це цілком адекватна, хоч і недешева опція.

В Німеччині я вперше покатався на поромі
В Німеччині я вперше покатався на поромі

А ще в Німеччині нормальні дороги і нормальні водії. Тут тебе все заохочує сісти на велосипед. В Києві мені страшно уявити, як би я на велику їхав з Сирця на Поділ з нашими пришибленими водіями та розбитими дорогами.

Спорт

Як сказано вище, Німеччина заохочує сідати на велик. Або ставати на ролики, на самокат чи скейт. Кількість людей, які займаються спортом, бігають чи просто гуляють у німецьких парках – колосальна. На великах їздять і пенсіонери, і діти. У вихідний день з велосипедистів на набережній утворюються справжні затори. Я завжди був далекий від будь-чого спортивного, але в Німеччині навіть я почав слідкувати за собою.

Природа

В Німеччині чисто. Це найочевидніша відмінність від України. Тут вміють прибирати, вміють не смітити. Про природу піклуються. В парках купа тварин – гуси, качки, лебеді, зайці, білочки, черепахи і чаплі. Тут я за один день дорогою на роботу бачу більше живності, ніж в Україні побачив за все життя. А ще є так звані вільдпарки – це лісопаркові зони з великими вольєрами для диких тварин типу кабанів або оленів. В деяких випадках їх можна навіть самостійно погодувати, і це просто дивовижний досвід!

Оленята в парку Райнауе
Оленята в парку Райнауе

В Німеччині сортують сміття (реально, а не так, як у нас). В Німеччині встановлюють сонячні батареї на будинок, а між містами часто можна побачити вітрові станції. Захист довкілля тут – не пустий звук.

Піклування про історію

Як німці піклуються про природу, так вони піклуються і про історію. Вони вміють її зберігати. У кожному древньому місті є історичний центр, де вулиці виглядають майже так само, як 100 років тому. Тут будь-які нові навороти органічно вписуються в автентичний пейзаж. Немає рагульних вивісок чи реклами, яка би різко вибивалася з картини вулиці.

Аахенський собор
Аахенський собор

Старі будинки можна знайти і поза історичним центром. І їх використовують не тільки як музеї, а часто просто як офіси або звичайні житлові будинки – в настільки хорошому вони стані. Знову ж таки, оскільки немає хаотичної забудови, то немає і страху, що якийсь древній замок знесуть заради стопіцотого нікому не потрібного ТРЦ.

Найбільше тут вразив Гамбург, де історичний квартал Шпайхерштадт працює як цілком нормальний квартал міста. В приміщеннях старовинних складів працюють офіси, кафе, галереї і ті ж таки склади. Німецький прагматизм.

Архітектура

У Німеччині не лише старі, а і всі будинки загалом різні та цікаві. У них є дворики, тераси, переходи, потаємні провулки між ними. Украй важко знайти два однакові будинки і навіть іще важче знайти житлові коробки, подібні до тих, в яких живуть більшість киян.

Гамбург. Г-будинки

Повірте, Київ – це архітектурно зґвалтоване і морально знищене місто порівняно з найзабиченішим німецьким селом. Наші “илітні” новострої – це відстойні паралелепіпеди порівняно із середньостатистичним боннським житловим будинком. Естетично я скучатиму найбільше просто за можливістю бачити щодня неодноманітні неуродські споруди без бетонних оградок, пофарбованих у рожевий колір.

Косплеєрка на Gamescom-2017

Ігрова культура

Last, but not the least. Німців треба любити бодай за те, що вони нормально ставляться до геймерів, настільних та відеоігор як явища. Я обговорював відеоігри з викладачем на мовних курсах, який теж грає. Мої сусіди похилого віку запрошували грати в настолки. А один тільки Gamescom чого вартий! Туди приїздять сотні тисяч людей різного віку, і підлітки там явно у меншості. І ніхто не дивиться на тебе, як на конченого наркомана чи невдаху.

, , ,

Нам варто прагнути до Заходу хоча б тому, що решта цивілізаційних альтернатив дуже похмурі. Але навіть якби і була якась достойна ідеологічна альтернатива, від Європи (і від Німеччини зокрема) нам слід вчитися бережливості та здатності організовувати такі технічні процеси, як вивезення сміття та захист культурних пам’яток.

Звичайно, Європа теж має свої проблеми. Німеччина – це добре упаковане життя з якісних складових. Та і у ньому міститься кілька глибоких і прикрих функціональних помилок. Про все німецьке, за чим я сумувати точно не стану, – читайте в продовженні під назвою “Моя прикра Німеччина”.

Advertisements

3 thoughts on “Моя чудова Німеччина

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.