Моя прикра Німеччина

Чому в Німеччині не все ідеально? В чому українці кращі за німців? Чи реально дочекатися німецького лікаря до того, як народяться ваші онуки? На ці та інші запитання відповідає мій допис про прикрості життя в Німеччині.

Чорний кіт на цвинтарі

Напередодні я розповідав про те, у чому ФРН є взірцем для всього світу або принаймні для України. Сьогодні поговоримо про зворотній бік медалі. Одразу наголошу: в даному описі я пишу не суто про свої проблеми, але про ті ситуації, з якими стикалися неодноразово і мої друзі або колеги.

Я чув чимало історій людей, готових залишитися в Європі за будь-яку ціну, тому усвідомлюю, що для багатьох мої претензії до Німеччини будуть незрозумілими. Хтось скаже, що я мав зависокі очікування, але в цьому і полягає суть мого допису: ніколи не треба нічого ідеалізувати. Європа, до якої так прагне Україна, теж має свої проблеми. Давайте цінувати те, в чому ми не поступаємося німцям. Ви можете здивуватися, в чому саме.

Ритм життя

Життєвий комфорт має свою темну сторону. В Німеччині це дуже видно. Німці поводять себе так, ніби проживуть щонайменше років по 300. Це вибішує. Це напрягає до ручки.

Так, я живу у невеликому місті. В Берліні чи Гамбурзі життя жвавіше, але більшість Німеччини, як мені розповідали – вона саме така, як Бонн – містечкова, розслаблена, пофігістична до всього.

Звичайний німець(кий равлик). Більшу частину часу проводить вдома. Ніщо його особливо не турбує

Все рухається дуже ПОВІІІІІІІЛЬНО. Скажімо, приїзду ремонтників, які полагодили мій дзвінок на вхідних дверях я мав чекати півтора місяці. І це окей для Німеччини. Фірми з нерухомості відповідають на листи максимум раз на добу. Вирішення будь-якого питання без телефонного дзвінка (а часто і з ним) обіцяє затягнутися на тижні. На вихідних життя просто завмирає, і до цього важко звикнути навіть за три роки проживання тут. Коли трапляється якесь додаткове земельне чи федеральне свято, Німеччина подекуди нагадує Україну в травні чи на Новий Рік – святкових днів ніби лише два, але багато хто не працює цілий тиждень.

Окрім того, що все рухається повільно, воно виконується ПРОЦЕДУРНО. І як не дивно, процедурність і бюрократизм спостерігається не стільки в державних конторах (там як раз все дуже по-людськи), скільки в роботі комерційних фірм. Немає намагання знайти підхід до клієнта, є бажання дотриматися формальностей. Так, вони всі посміхаються вам по-американськи, але коли трапляється якась неполадка, то поводяться з вами цілком по-радянськи. Підключення Інтернету – це ціла епопея, яка може впевнено змагатися з “Воля-Кабель” за рівнем гидкості сервісу. Банки відкриті 3,5 дні на тиждень. Валюту поміняти не будучи клієнтом банку не можна майже ніде.

Є враження, що більшість людей на своїх робочих місцях просто відсиджують день, а не працюють. Слухати після цього про “низьку продуктивність праці” в Україні я просто відмовляюся. В Україні один сантехнік за день зробить втричі більше за те, що зробить німець. І це все обійдеться (в абсолютних цифрах) разів у 15 дешевше. То де більша продуктивність праці? Не дивно, що вся Європа обслуговується польськими “гідравліками” – бо вони, трясця, просто ПРАЦЮЮТЬ!

Медицина

У Німеччині ДУЖЕ бракує лікарів. Записуватися до деяких спеціалістів доводиться за кілька тижнів (у випадку моїх колег було і за кілька місяців – за цей час здохнути можна!). Коли ж прийти до лікаря “по швидкій”, він виділить на тебе хвилин 5-10, і якщо не розбереться з твоєю хворобою за цей час – просто піде до наступного пацієнта. Це одна з найстрашніших ситуацій, які зі мною траплялися в житті. Мені важко передати жах такого поводження, коли ти в чужій країні і сам не розумієш, що у тебе за хвороба, а лікар просто тебе ігнорує.

Саркофаг під церквою XIII ст. Сан-Андреас у Кельні. Покійний не дочекався всього пару століть, поки його прийме гастроентеролог

Якщо ж не маєш страховки, то як приватний клієнт будеш вимушений заплатити дуже чималі суми навіть просто за прийом. При цьому рівень компетентності лікарів теж часом вельми розчаровує. Доводиться буквально радити лікарю, які ліки можуть згодитися в моєму випадку, бо інакше випишуть щось суто симптоматичне.

Техніка

Найменш очікуване розчарування в Німеччині – це техніка. Загалом, стереотип, що в Німеччині всі товари якісніші – це неправда. Тут вдосталь дешевих виробів рівня одноразової китайської парасольки. Але найприкріше вийшло з ноутбуками: спроба придбати новий ноутбук двічі поспіль завершилася тим, що апарат мені привозили вже з великим дефектом, реально великим, типу відсутністю будь-яких звуків. Привозила найбільша в Німеччині контора – типу нашої “Розетки”. Доводилося повертати. Процес повернення, знову ж таки, до одуріння процедурний і без скандалу не обійшлося.

Як виявилося згодом, не я один і не лише в цій конторі попав на паршиве лайно – колеги переживали схожі ситуації. А потім я почав читати огляди ноутбуків на німецькомовному Amazon, де буквально кожен десятий скаржиться, що ноутбук приїхав до нього dead on arrival. Усяке буває, але в Україні я подібного не зустрічав. Де якийсь мінімальний контроль якості? Чому торговельні мережі не дають постачальникам по голові – не ясно.

Інтернет

В Німеччині поганий Інтернет і все, що з ним пов’язано. Майже ніде немає безкоштовного вай-фаю чи навіть запароленого вай-фаю для клієнтів кафе, хіба на вокзалах. Мобільний Інтернет зникає в багатьох місцях прямо посеред міста (на моїй роботі взагалі не працює).

Звичайно, окремої згадки варте дебільне законодавство із захисту авторських прав. Я належу до людей, які купують медіапродукти і закликають інших робити так само. Але переслідування користувачів-піратів у Німеччині – це натуральний терор. Хтось скачав торентом у моєму будинку якийсь німецькомовний фільм, і власника мережі почали штормити адвокати на тему того, що він повинен заплатити 800 євро штрафу. З мешканців будинку німецькою на той момент ніхто не володів – ну явно не на тому рівні, щоби дивитися повнометражний фільм. Але це не гребе юридичні фірми: десь хтось щось качнув – ти винен і маєш доводити, що не винен. А де ж довбана презумпція невинуватості?

Сайлент Бонн. Місто, де зникає вай-фай

Така сама аутична логіка на Youtube. Співак викладає на власний ОФІЦІЙНИЙ канал Youtube свій кліп. Тобто він фактично рекламує себе у власних інтересах з власної волі. Але перегляд кліпу блокує інстанція під назвою GEMA, яка так і пише, що дане відео “може” (sic!) порушувати авторське право. “МОЖЕ”!!! Уявіть, що на вулиці вас застрелив спецназ, бо ви “можете” бути озброєним терористом.

Я розумію, що в Україні протилежна крайність і повний розгул піратства, але як користувач – я радше за українську крайність.

Ставлення до англомовних

Це важливий чинник, особливо на початку, коли ти щойно приїхав до Німеччини, або коли ти турист. Німці, в силу своєї історії, не є такими зарозумілими снобами, як франкофони, але на англомовних все рівно дивляться непривітно. Мені це видається великим лицемірством після всіх розмов про гостинність до біженців. Як можна бути гостинним до біженців з Близького Сходу, коли ти шкіришся, що я говорю ламаною німецькою чи хорошою англійською, а не твоїм чистим кельнським діалектом?

Часто німці не розуміють міжнародних слів. Скажімо, якщо в магазині оргтехніки вставити в німецьке речення слово driver (в німецькому варіанті звучить дуже подібно – “трайбер”, Treiber), у людей починають виснути мозги. Ну і де ця обіцяна американізованість їхньої мови? Коротше кажучи, як для міжнародного ООН-івського міста, куди списуються на пенсію євродепутати і генерали НАТО, у Бонні з англійською проблеми у мене були досить часто.

Не скажу, що в Києві всі досконало знають англійську, але щоби хтось непривітно реагував на англомовних – взагалі такого уявити не можу.

, , ,

Якщо підсумувати, то в Німеччині, звісно, більше хорошого, ніж поганого. Це чудова країна для відпочинку і споживацтва. Це чудова країна для того, хто ненавидить український постійний завал. Але коли трапляється щось серйозне, Німеччина може стати неочікувано складною. Виявляється, що нічого швидко не вирішується. Виявляється, що мало хто може сказати, що і як треба робити. Тому не спішіть заздрити тим, хто сюди переїхав.

Завтра для тих, хто пам’ятає пароль до моїх закритих записів, про Німеччину буде бонусний матеріал, де буде і хороше, і погане.