Неполітична криза Facebook

З обкладинки The Economist

Facebook переживає великий скандал і відгрібає за те, в чому головну соцмережу світу підозрювали давно: злив даних своїх користувачів. Звичайно, потенційна загроза цілеспрямованого використання даних компаніями типу Cambridge Analytica, особливо з політичною метою, видаються страхітливими. Але особисто мене як рядового користувача турбує не стільки конфіденційна інформація, яку про мене можуть злити, скільки та інформація, яку я сам хочу і не можу розповсюдити.

Facebook як платформа для обміну думками занепадає. І дедалі більше людей відчувають це на собі.

Непублічні пабліки

Я вже давно писав про субоптимальний інтерфейс і украй сумнівні алгоритми сортування новин, через які стрічка fb постійно стрибає і в ній важко щось знайти. Ситуація стає з часом іще важчою. fb нещодавно оголосив, що знизить пріоритетність груп і сторінок, щоб люди могли більше контактувати з тими, хто їм близький і цікавий. Пабліки через це почали постити інструкції, як змінити налаштування, щоб і надалі їх було видно у стрічках новин. Але принаймні деякі сторінки, навіть маючи десятки тисяч підписників, постили такі самі інструкції ще два-три роки тому. Чому? Бо їхні дописи майже ніхто не бачив уже тоді! Адміністратори говорили, що fb давно тримає зовнішні посилання в мінімальному пріоритеті (щоб люди не йшли з сайту і дивилися рекламу). Також вони припускали, що таким чином fb намагається вибивати гроші з цих сторінок, мовляв хочете, щоб вас читали – платіть.

Очевидно, що fb потрібно якось заробляти, але коли питання стоїть так, що або ти платиш за просування, або взагалі стаєш невидимим – це занадто жорстко. Зрештою, далеко не всі сторінки є прибутковими чи навіть потенційно прибутковими.

“Ваш допис побачили 137 осіб” – Побачили? Справді? Радше прогортали повз нього.

І також очевидно, що якщо у вас 10К підписників, це не гарантує 10К лайків під кожним записом. Не всі записи однаково цікаві, не всі вдалі. Але коли при усіх цих тисячах читачів під записами щоразу з’являється лише пару лайків, виникає сумнів щодо того, чи варто взагалі мати сторінку. Персональні дописи деяких блогерів мають значно вищу ефективність.

При цьому не можна сказати, що те, що все ж таки рекламується, вдало підбирається. Іноді мені хотілося би, щоби мої дані таки хтось зливав чи, якщо їх уже злито, краще аналізував, бо контекстна реклама лише сприяє враженню, що я перебуваю десь поза контекстом. Браузерні тупі онлайн-ігри-клікери суто на основі того, що я пишу рецензії про нормальні якісні сінгл-плеєри? Ну ви серйозно? Ви ж не будете слабоалкоголку “дікая груша” продавати людині, яка гуглила віскі single malt, правда?

Спільний знаменник мільярдів

Facebook уже давно із зони обміну думками перетворилася на такий собі масовий прес-центр зі своїм неформальним (але таки досить жорстким) форматом. Повідомлення про суперуспішні конференції, вранішні пробіжки, “я купив мільйон книжок на ярмарку” і фотки відпочинку на тропічних островах – ок. Повідомлення про проблеми і випробування – не ок. Тож в результаті я не читаю про те, що відбувається з моїми друзями, я читаю потік офіційної самореклами.

fb нині – це щось середнє між LinkedIn та Instagram з частим додаваням репостів із неперевірених джерел.

А ще часто люди не коментують, а пишуть в приват, бо коментар може почати вспливати у стрічках їхніх друзів, яких цей допис ніяк не стосується. Ні, справа навіть не в тому, що хтось дізнається якусь непристойність чи таємницю. Просто коментар на малоцікаву тему дратуватиме третіх осіб.

Це як на дні народження, куди ви зібрали усіх своїх друзів і раптом виявляється, що всі вони дуже різні і їм просто важко знайти спільні теми для розмов. От і доводиться шукати найменший спільний знаменник, яким часто виявляються котікі, обговорення головних новин, а про своє життя краще заявляти суто з точки зору ваших наймодніших переживань.

І я навіть не уявляю, як це можна змінити. І не думаю, що це треба міняти. Це природній шлях розвитку подій, коли до тебе в друзі додаються сотні осіб.

Звісно, теоретично, fb можна налаштувати так, щоби бачити лише дуже обмежену кількість цікавих дописувачів і публікувати щоразу лише для обмеженої кількості людей з дуже схожими інтересами. Але який сенс тоді перебувати у найголовнішій мережі світу, якщо доводиться самостійно створювати бульбашку?

Постає потреба в альтернативних форматах. Мені особисто бракує формату, подібного до старого ЖЖ, де люди писали прямолінійно і суб’єктивно про різне, але і читали одне одного при цьому, і за всіх тодішніх срачів, було якесь відчуття спільноти, якого у мільярдноокому fb з його “експертами” бракує.

Соцмережі в соцмережі

Поки що альтернативу самому собі забезпечує сам Facebook.

Дедалі частіше люди створюють групові чати, які слугують, по суті, альтернативними стрічками fb. І це не просто аналог створення “списків друзів”, це саме створення альтернативного потоку. У мене таких чатів різного рівня активності уже п’ять. І більшість учасників цих чатів рідко щось пишуть, лайкають чи взагалі читають у загальному fb. Серед моїх друзів навіть є людина, яка створила закриту групу, щоби писати, що у неї насправді відбувається в житті.

Як на мене, створювати соцмережу в соцмережі – трохи дивно, але я і сам постійно відчуваю потребу в кількох акаунтах, щоби публікувати те, що я хочу.

• Окремо акаунт-резюме про успєшний успєх.
• Окремо акаунт із тим, що я насправді думаю про політику.
• Окремо акаунт із рецензіями і репостами на тему ігор.
• Окремо акаунт для можливості обговорити життєві проблеми.

По суті, потрібні кілька різних соцмереж/блогів. І це було б нормально, якби люди заходили іще кудись, окрім fb! Спитайте будь-кого на будь-якому сайті: fb став “першою сторінкою” Інтернету. І знову ж таки, це було би нормально, якби в цій “першій сторінці” було трошки менше технічного хаосу і більше прозорості.

Особисто я був би радий бачити соцмережу, яка би допомагала фільтрувати інформаційний шум, а не примножувала його.

Можливо, пора створити свіжу альтернативу, щось, що могло би замінити fb, але звісно, хай воно буде вдалішим за Google+. Можливо, було би добре, якби ця альтернатива походила з Європи, щоб вона не була заручницею політики, як Telegram з його каналами. Можливо, було би добре, якби ця альтернатива заздалегдь пропонувала кожному користувачу говорити різними голосами на різних рівнях відкритості. We need the next big thing.