Вранішня ода

У кожного є своя улюблена пора (або пори) року. Але значно рідше ми говоримо про улюблену пору дня. Нібито всі люблять вечори і частенько ненавидять ранки. І хоча мене теж на роботі вранішні зміни на 6:00 часто вибивають з колії, ранній ранок – це найулюбленіший для мене час.

"Жуляни" о 6:15 ранку
“Жуляни” о 6:15 ранку

Є люди вечірні. Це ті, для кого найбільше задоволення – розслабитися наприкінці дня після роботи з книжкою чи за телевізором. Таких багато і серед інтелектуалів, і серед роботяг.

Є люди ночі. І це не обов’язково готи чи відьми. Це всі ті, хто по-справжньому прокидається лише під вечір. Вони, здається, і весь день проживають заради нічних тусовок… або ж заради нічного креативу.

А я – людина вранішня. Я люблю світ, коли він іще не розігрітий сонцем, людьми і машинами, коли усе ще тільки починається – я люблю усілякі добрі початки.

Я люблю коли навколо мене сонні люди, це стимулює мене скористатися потенційною перевагою власної активності. Якщо “вечірники” люблять вечори за право нарешті випити чогось алкогольного, то я люблю ранок за моральну свободу випити кави.

У дитинстві я виходив уранці на вулиці з приватних будинків, де жила моя бабця. На вулиці іще нікого не було і не було нізвідки нікого чутно, тож можна було насолодитися оцією неймовірною свободою і свіжістю. Звичку тішитися ранку я проніс із собою і в свідоме життя, навіть написав про це віршик.

Парк Райнауе, Бонн. 5:55
Парк Райнауе, Бонн. 5:55

Час – це місце. Якщо, знову ж таки, звертатися до сезонів, то літо у багатьох асоціюється з пляжем і морем. Так само і фаза доби. Напевно, у дитинстві пізній вечір для всіх був подібним до моторошного казкового лісу. І зовсім не тому, що якась там генетична пам’ять підказує боятися темряви, а тому, що дорослі завжди гнали спати, коли ставало темно. А що воно там – по той бік темряви? Чому вона така заборонена? Напевно, що саме там і трапляються дива!

Але ранній ранок – це навіть іще незвіданіше, містичніше місце, оскільки багато людей цілеспрямовано уникають його навіть у дорослому віці. Скільки ви бачили заходів сонця? Напевно, багато тисяч. А скільки разів бачили ви ранкову зорю? Навряд чи більше за пару сотень – і то, радше за рахунок пізніх зимових світань. Отож!

Ранок для мене був аеропортом і злітною смугою задовго до того, як я почав літати. Ранок – це початок усіх доріг, ранок – це витік усіх джерел. Це місце, де наш час уже минувся і починається щось принципово нове. Справді, у вранішній зорі є щось апокаліптичне, в позитивному сенсі цього слова, адже ранок – це час максимізації відчуття, коли “щось завершується, щось починається”.1

Advertisements

One thought on “Вранішня ода

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.