Вранішня ода

У кожного є своя улюблена пора (або пори) року. Але значно рідше ми говоримо про улюблену пору дня. Нібито всі люблять вечори і частенько ненавидять ранки. І хоча мене теж на роботі вранішні зміни на 6:00 часто вибивають з колії, ранній ранок – це найулюбленіший для мене час.

"Жуляни" о 6:15 ранку
“Жуляни” о 6:15 ранку

Є люди вечірні. Це ті, для кого найбільше задоволення – розслабитися наприкінці дня після роботи з книжкою чи за телевізором. Таких багато і серед інтелектуалів, і серед роботяг.

Є люди ночі. І це не обов’язково готи чи відьми. Це всі ті, хто по-справжньому прокидається лише під вечір. Вони, здається, і весь день проживають заради нічних тусовок… або ж заради нічного креативу.

А я – людина вранішня. Я люблю світ, коли він іще не розігрітий сонцем, людьми і машинами, коли усе ще тільки починається – я люблю усілякі добрі початки.

Я люблю коли навколо мене сонні люди, це стимулює мене скористатися потенційною перевагою власної активності. Якщо “вечірники” люблять вечори за право нарешті випити чогось алкогольного, то я люблю ранок за моральну свободу випити кави.

У дитинстві я виходив уранці на вулиці з приватних будинків, де жила моя бабця. На вулиці іще нікого не було і не було нізвідки нікого чутно, тож можна було насолодитися оцією неймовірною свободою і свіжістю. Звичку тішитися ранку я проніс із собою і в свідоме життя, навіть написав про це віршик.

Парк Райнауе, Бонн. 5:55
Парк Райнауе, Бонн. 5:55

Час – це місце. Якщо, знову ж таки, звертатися до сезонів, то літо у багатьох асоціюється з пляжем і морем. Так само і фаза доби. Напевно, у дитинстві пізній вечір для всіх був подібним до моторошного казкового лісу. І зовсім не тому, що якась там генетична пам’ять підказує боятися темряви, а тому, що дорослі завжди гнали спати, коли ставало темно. А що воно там – по той бік темряви? Чому вона така заборонена? Напевно, що саме там і трапляються дива!

Але ранній ранок – це навіть іще незвіданіше, містичніше місце, оскільки багато людей цілеспрямовано уникають його навіть у дорослому віці. Скільки ви бачили заходів сонця? Напевно, багато тисяч. А скільки разів бачили ви ранкову зорю? Навряд чи більше за пару сотень – і то, радше за рахунок пізніх зимових світань. Отож!

Ранок для мене був аеропортом і злітною смугою задовго до того, як я почав літати. Ранок – це початок усіх доріг, ранок – це витік усіх джерел. Це місце, де наш час уже минувся і починається щось принципово нове. Справді, у вранішній зорі є щось апокаліптичне, в позитивному сенсі цього слова, адже ранок – це час максимізації відчуття, коли “щось завершується, щось починається”.1

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s