Це перше послання несвятого Дамітрія Сирецького до атеїстів.
Жартую. Це один із тих записів, в яких я виписую розлогу відповідь на певний тип суперечки, який часто трапляється в моєму житті, – просто щоб зекономити час в подальшому. Отже, якщо ви опинилися тут за прямим посиланням, найімовірніше, ви особисто мене просто дістали і я не бачу смислу в подальшій персональній дискусії з вами.
З атеїстами складно. З ними майже завжди є ефект Путіна – коли людина закидає тобі ірраціоналізм і неадекватність, але в процесі сама демонструє таку алогічність своїх дій, що майже будь-яка віра видається адекватнішою за цей войовничий науково вивірений атеїзм.
Ні, я не збираюся нині нікого навертати в лютеранство чи навіть доводити, що Бог в принципі є. Щиро переконаний, що право відкидати Бога – це базове, найневідчужуваніше право, дане нам від початку часів. Але поводити себе як мудак на основі того, що твої переконання нібито ґрунтуються на науковій основі – такого права не було надано ніколи нікому і ніким. Можливо, цей допис допоможе атеїстам переглянути не стільки свої переконання, скільки спосіб втілення своїх переконань у життя.
“Сторожова вежа” атеїзму
У 9 з 10 випадків у розмові з атеїстом тему релігії першим порушую не я. Здебільшого я взагалі не розкриваю людям своїх релігійних переконань, поки вони не починають ні з того ні з сього нав’язливо розповідати про те, яка безсенсовна молитва чи яка погана церква чи щось у тому ж дусі. Я знав харизматів, які напрягали менше.
Задумаймося: що саме найчастіше не подобається в релігіях усім людям (і атеїстам, і агностикам, і навіть багатьом вірянам)? Релігії, говорячи вульгарною мовою, напрягають. Вони примушують вас жити у певний спосіб, користь якого для вас часто не є очевидною. Ну яка, за великим рахунком, різниця, хто у що вірить, поки ці люди не починають щоденно стукати у ваші двері, хапати вас за рукав на площах чи вказувати вам у коментарях, що ви якась хибна людина? Але з цієї точки зору атеїст, який починає тролити християн, нічим не кращий від Свідків Єгови з їхніми журнальчиками – Свідки Єгови принаймні йдуть геть, коли ввічливо їх просиш піти.
Привид клерикалізму
Мені реально цікаво: де ви взагалі контактуєте з релігією, що у вас відчувається потреба з нею боротися?
От я – парафіянин церковної громади і я не можу сказати, що моя церква (чи будь-яка інша церква, як на то пішло) якось відчутно втручається у моє життя. Було, що одновірні критикували мене за грубість у деяких записах мого блогу (і я повністю визнаю, що я людина груба). А ще я плачу церковний податок, бо перебуваю в дуже секуляризованій (порівняно з Україною чи США) Німеччині. Але на цьому клерикалізм у моєму житті завершується.
Коли ж я слухаю атеїстів, складається враження, що навколо самі лише фанатики-флагелянти, які цілими днями палять відьом чи закопуються в катакомбах. Де ви знаходите стільки релігійних людей? Поза невеликою громадою лютеран особисто я знаю хіба що з півдюжини вірян інших конфесій. І то, ці люди у більшості своїй не б’ють поклони на перехрестях.
На мою думку, релігії майже немає у публічному житті. Раз на рік піти посвятити паски – це не релігія. І повірте, цей звичай, який вихолощує смисл Великодня, напрягає щирих християн не менше, ніж переконаних антиклерикалів.
Критика невірства
Але гаразд. Буває і так, що атеїсти сходять з розуму не тому, що віряни їм особисто щось зробили/сказали, і навіть не через “злу і погану церкву”, а просто від того факту, що хтось десь у щось вірить (а не читає Докінза, як ви, мої дорогі розумашки). Знову ж таки, це достобіса неадекватний погляд на життя.
У мене була колись ситуація, коли один войовничий атеїст ставився до мене майже як до авторитета – був постійним читачем мого блогу, постійно консультувався на різні теми, і це сприяло його особистому зростанню. Але якось він натрапив на один з моїх давніших дописів – “біблійних уроків” – і вмить його ставлення до мене перемінилося, ніби хороших моїх давніших порад не було, ніби пізнання одного-єдиного факту, який не полягає ні в чому незаконному чи агресивному з мого боку, було для нього хрестом на мені як на особистості. Гранично ірраціонально з його боку, – але ж атеїсти претендують на раціональність! – а все тому, що його реально діймав сам концепт віри.
Критикувати концепт віри – це як критикувати інші людські почуття (любов і надію, страх і відразу). Ці відчуття зрозумілі тільки людям, які бували у ситуаціях випробувань. Коли ти опиняєшся у скруті, у ситуації з багатьма невідомими (а життя насправді сповнене контрінтуїтивної дуранини), виникає потреба вірити у щось – починаючи від віри у свої сили, закінчуючи тим, що існування нашого виду має смисл. Навіть на рівні тієї ж біології – це просто допомагає вижити.
Окей, можливо, персонально ви не відчуваєте ані потреби, ані підстав у щось вірити, когось любити чи на щось сподіватися. Може ви просто живете у суперкомфортних умовах або справді еволюціонували до стану беземоційного і усезнаючого транквіла. Особисто я дуже в цьому сумніваюся і припускаю, що у ваших переконаннях – навіть далеко поза релігійною темою – вдосталь ірраціональності. Скажімо, якщо ви вірите в соціальну справедливість чи цінність людського життя – це теж у своїй основі ірраціонально, хоча ці речі вам здаються очевидними і “загальнолюдськими”. Цілком імовірно, вам ця етика близька лише тому, що вас виховали в ключі християнської моралі, яку ви так зневажаєте. Але по життю я зустрічаю дедалі більше тих, для кого цінність справедливості чи людського життя здається абсолютно ситуативною і необов’язковою. Цікаво і страшно побачити суспільство, де таких людей буде більшість.
В будь-якому разі, щодо емоційних потреб можна лише погодитися, що ми не можемо погодитися. Особисто я вбачаю для себе смисл і потребу і у вірі, і в надії, і в любові, і в страху з відразою теж. І скільки б мене ви не назвали недолюдиною, я буду відчувати ці почуття. Ви зіпсуєте мені настрій і свої відносини зі мною, але не зможете мене переконати бути інакшим. А якщо все це справді зводиться до темпераменту, і якщо мій темперамент і мої емоційні потреби справді з якоїсь точки зору слабші, гірші від ваших, тоді тролінг вірян – це як тролінг людини через низький зріст, себто за вродженою ознакою, на яку я не маю впливу.
Алогічна логіка
Релігія, як і ідеологія, і субкультура в політичній думці іноді називається “хибною свідомістю”. Але “хибна” – не значить “погана”. Хибна вона тому, що не виходить безпосередньо із практичної доцільності задоволення матеріальних/фізіологічних інтересів тут і зараз. Тобто це не про поїсти, а про цінності.
З цієї точки зору, добиватися наукової доказовості усього на світі заради самої цієї доказовості чи перейматися, що хтось десь читає Біблію – це теж хибна свідомість. Бо це теж непрактично, це аж ніяк не економить ваш час і, визнайте, здебільшого нічого ні для кого не міняє.
Якщо ви, дорогі атеїсти, справді вважаєте, що ваші переконання тримаються не на ірраціональних принципах, а на раціональних міркуваннях – давайте думати в категоріях причин і наслідків, а не принципово принципових принципів заради принципово принципових принципів.
Чи ви хоч раз спромоглися своїми наїздами переконати когось із віруючих, що релігія – погана? Якщо так, то яким чином це зробило життя цієї людини кращим? А ваше? Чи варта була шкурка вичинки? Щось мені підказує, що мої молитви працюють набагато частіше і краще, ніж ваші аргументи.
Далі, припустімо, ви праві: Бога нема, а всі віряни – психи з уявним другом. Що змінить те, що ви будете псувати їм настрій і доводити їм, що вони ідіоти? Якщо ви зазнаєте провалу, ваша самовпевнена аргументація лише радикалізує найгірші прояви характеру ваших опонентів (як це зазвичай буває у суперечках щодо цінностей). Якщо ж вам таки вдасться переконати ваших опонентів у тому, що Бога немає, можливо, ви просто вженете когось у депресію чи розв’яжете руки людям, які “не можуть бути хорошими самими по собі” – і все це буде на вашій совісті 😉
Наука заради науки
Я вже пояснював на історичних прикладах, що релігія не є антинауковою. Це просто інша сфера. Казати, що релігія спрямована проти науки – це як казати, що антинауковим є театр або конституція, бо вони не працюють згідно із принципами наукової доказовості. Строго кажучи, те, що Україна є “соціальною державою”, емпірично дуже легко спростувати. Просто подивіться на купівельну (не)спроможність отримувачів соціальних виплат або безкоштовність “безкоштовної” медицини. А говорити про демократичність – то варто було би також дати і чітке визначення демократії (хіба ви не знали, що їх достобіса?). Але ми через ці невідповідності ж не відмовляємося від спроб жити за законом чи від держави в принципі. І щось я не бачив, щоби атеїсти на день конституції билися в істериках, чого це ми святкуємо день якоїсь книжки, де написана нефактологічна інформація!
Оцінювати релігію з точки зору наукової доказовості – це як шукати рецепт борщу у віршах Шевченка і сказати, що вірші погані, бо рецепту в них нема.
Давайте розглянемо науку з точки зору бізнесу. Оці всі омріяні атеїстами космоси – це лажа, бо вони дадуть якісь економічно виправдані результати лише у довгостроковій перспективі, у якій, як говорив економіст Джон Мейнард Кейнс, ми всі помремо – то нащо витрачатися на той космос? А для усіх, хто не Ілон Маск і не G20, космічні подорожі – це взагалі непідйомні по вартості проекти. Так що ніяких космосів! І вищу освіту в Україні треба взагалі скасувати, бо на диплом роботодавці не дивляться, а університети часто не дають необхідних для роботи знань. Так що фтопку науку!
Не кидайтеся на мене. Насправді, я вважаю, що дослідження космосу необхідне, а Ілон Маск – взірець для всіх багатіїв світу. Я просто намагаюся вам показати, наскільки вульгарними і неадекватними виглядають спроби оцінювати одну сферу життя і один спосіб мислення винятково у категоріях чогось іншого.
В сухому залишку:
- суперечка і тролінг майже ніколи нічого не вирішують і нікого ні в чому не переконують, а частіше створюють нові проблеми
- якщо вважаєте, що релігія погана – не поводьте себе як найнеприємніші з представників найсуперечливіших релігійних конфесій
- якщо ви претендуєте на раціональність і логічність власних суджень – частіше задумуйтеся, що вам дасть та чи інша дія, та чи інша розмова
- перестаньте сприймати усі сфери життя і мислення усіх людей через призму наукового мислення. Це не допомагає ані розумінню реальності, ані порозумінню з іншими
- переосмисліть, де ви взагалі стикаєтеся з релігією і чи ці контакти справді настільки шкідливі особисто для вас
Дамітріанство 